Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 березня 2007 року порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Торговий дім "Союз" (далі -ПП "Торговий дім "Союз") за ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 липня 2008 року (суддя Копитова О.С.) заяву ПП "Торговий дім "Союз" про визнання банкрутом залишено без розгляду з підстав передбачених п. 5 ст. 81 Господарського процесуального права України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2008 року (судді: Гарник Л.Л. -головуючий, Євсіков О.О., Лосєв А.М.) апеляційну скаргу ПП "Торговий дім "Союз" залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції -без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПП "Торговий дім "Союз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 17 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2008 року.

В обґрунтування скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: ст.ст. 9, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням співвласників товариства було вирішено його ліквідувати, що підтверджується протоколом від 21 лютого 2007 року № 2 (т. 1 а.с. 160).

Протоколом від 21 лютого 2007 року № 2 співвласники ПП "Торговий дім "Союз" уповноважили директора підприємства ОСОБА_3 здійснити всі необхідні дії по ліквідації підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 22 травня 2008 року заявника ПП "Торговий дім "Союз" було зобов'язано надати суду докази виконання вимог ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Відповідно до п. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З пояснень представника підприємства видно, що після прийняття засновниками рішення про ліквідацію, державному реєстратору були подані документи в результаті чого здійснено запис про припинення юридичної особи. Однак, даний доказ в матеріалах справи відсутній.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 вказаної норми комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Повідомлення про припинення юридичної особи ліквідатором для розміщення в друкованих засобах масової інформації не давалось.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК України).

Частиною 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, що боржником проміжного ліквідаційного балансу складено не було і, відповідно, до суду він не подавався.

Зі змісту ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Крім того, ухвалою місцевого господарського суду від 12 червня 2008 року ПП "Торговий дім "Союз" було зобов'язано надати суду: довідку банку про закриття рахунків; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; витяг з державного реєстру обтяжень нерухомого майна; довідку про наявність зареєстрованих транспортних засобів; про наявність у власності банкрута цінних паперів; про наявність зареєстрованих земельних ділянок та інші документи; а також реєстр вимог кредиторів; проміжний ліквідаційний баланс; акт інвентаризації майна; останній акт документальної перевірки банкрута, проведено податковим органом.

Таким чином, в обґрунтування оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що витребувані у боржника вказаними ухвалами документи суду надані не були.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції не уточнив, які саме документи було надано боржником на його вимогу і залишив поза увагою наявні в матеріалах справи повідомлення інспекції Головного державного реєстратора флоту України від 7 липня 2008 року № 2/21-185б/2100 та повідомлення Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києва від 2 липня 2008 року № 21-10/3647.

Втім, суд апеляційної інстанції встановив, що інші, витребувані місцевим господарським судом дані та документи боржником не надано, а тому суд першої інстанції правильно залишив заяву без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 ГПК України.

В матеріалах справи наявні довідки головного управління земельних ресурсів, інспекції державного технічного нагляду, які були надіслані суду після винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали від 17 липня 2008 року.

Статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до норм спеціального закону -п. 13 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо заявник не виконує вимог ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк. Інших підстав для залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду Закон не містить.

Згідно із ст. - 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що заява ПП "Торговий дім "Союз" залишена без розгляду у зв'язку з невиконанням боржником вимог ухвал суду, зокрема, щодо ненадання доказів виконання вимог ст.ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України в повному обсязі, а також доказів на підтвердження відсутності майна підприємства для задоволення вимог кредиторів інакше ніж через процедуру банкрутства (підтвердження неплатоспроможності), що перешкоджає розгляду справи по суті.

Виходячи з системного аналізу норм спеціального Закону щодо порушення провадження у справі про банкрутство та подальше провадження у справі, у контексті з положеннями розділу шостого Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який передбачає особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності та, зокрема, ст. 51 Закону, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкових висновків і прийняття незаконних судових рішень.

Обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанцій і наведені у прийнятих ними процесуальних рішеннях свідчать про незаконне порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки за відсутності на момент порушення справи доказів про виконання заявником вимог ст.ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України, суд першої інстанції не мав правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, та приймаючи до уваги безпідставне застосування судом першої інстанції п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувані у справі судові акти про залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду скасувати і провадження у справі припинити.

Керуючись ст.ст. 80, - 111-5, - 111-7, - 111-9 - - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Торговий дім "СОЮЗ" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2008 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 17 липня 2008 року у справі № 15/178-б скасувати.