Постановою господарського суду Херсонської області від 01.10.2007 року у справі № 6/218-б-07 ( суддя Пригуза П.Д.) громадянин-підприємець ОСОБА_2визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, встановлений строк для заявлення вимог кредиторами до боржника -до 10.11.2007, ліквідатором майна банкрута призначено арбітражного керуючого Запорожця Д.Ю., на підставі ст.ст. 12, 22- 24, 47- 49 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з постановою господарського суду, кредитор гр. ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову господарського суду Херсонської області від 01.10.2007, згідно якої просив скасувати постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, припинити провадження у справі, посилаючись на повне забезпечення вимог кредиторів заставою майна боржника, відсутність підстав для порушення справи про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_2., який має грошовий борг перед заявником касаційної скарги, а також порушення з боку суду першої інстанції вимог ст.ст. 1, 8, 11 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з вимог ст.1 спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , кредитори, що подали до господарського суду заяви з вимогами до боржника набувають процесуальних прав учасників провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову господарського суду Херсонської області про визнання громадянина -підприємця ОСОБА_2. банкрутом, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.09.2007 року за заявою боржника - Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Херсон, відповідно до вимог ст.ст. 47 - 49, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження у справі №6/218-Б-07 про банкрутство Приватного підприємця ОСОБА_2.

Постановою господарського суду Херсонської області від 01.10.2007 року в порядку ст. 47- 49 Закону Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Херсон визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута ОСОБА_3., встановлено строк для заявлення вимог кредиторів до боржника.

Суд першої інстанції ухвалою від 07.04.2008 року, припинив провадження у справі про банкрутство Приватного підприємця ОСОБА_2 з посиланням на п. 1-1 ст. 80 ГПК України, а в частині вимог заявника касаційної скарги гр. ОСОБА_1., в мотивувальній частині зазначив, що заява гр. ОСОБА_1. свідчить про приватні цивільно-правові зобов'язання гр. ОСОБА_2., а тому не розглядається у даній справі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Херсонської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Херсон та Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Херсонської філії, м. Херсон задоволено, а ухвала господарського суду Херсонської області від 07.04.2008 року у справі №6/218-Б-07 скасована.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 вересня 2008 року, постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.06.2008 залишено без змін, справа передана на розгляд до господарського суду Херсонської області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції про визнання банкрутом Приватного підприємця ОСОБА_2. прийнята при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Постановою господарського суду Херсонської області від 01 жовтня 2007 року про визнання боржника банкрутом в порядку ст.ст. 47- 49 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що боржник звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в зв'язку з тим, що він не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами у зв'язку із недостатністю вартості майна . Загальна сума грошових вимог кредиторів до боржника становить 2780422,68 грн.

Судом встановлено, що майнові активи, вказані боржником, за рахунок вартості яких можливе задоволення грошових вимог, є об'єкти рухомого та нерухомого майна, вказані в заяві боржника, вартістю за розрахунками боржника близько 491000 грн.

Кредитором ВАТ " Райффайзен банк Аваль" надано до справи звіт експертної оцінки нерухомого майна та обладнання, що належать боржнику ОСОБА_2. за договором застави, яким підтверджено, що ринкова вартість майна, яким забезпечені вимоги в сумі 973982,78 грн. складає 554201,00 грн.

Господарський суд Херсонської області в постанові від 01.10.2007 дійшов висновку, що неспроможність боржника відновити свою платоспроможність підтверджено наданими боржником та кредиторами матеріалами, боржник є неспроможнім задовольнити грошові зобов'язання перед кредиторами, що, відповідно до вимог п. 4 ст. 48 Закону, є підставою для визнання громадянина-підприємця банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Запорожця Д.Ю.

Стаття 47 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина.

Згідно з ч. 4 ст. 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина - підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до вимог ст. 1 спеціального Закону ліквідація -припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до вимог ст. 51 Цивільного Кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Судом першої інстанції встановлено, що боржник звернувся із заявою до господарського суду в зв'язку з тим, що він прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності і встановленням факту, що він не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами у зв'язку із недостатністю вартості свого майна.

Суд касаційної інстанції вважає, що необхідність оцінки наявного майна суб'єкта господарювання, який ліквідується, передбачена ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, тільки після оцінки, у встановленому законодавством порядку, у тому числі, з урахуванням вимог Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , вартості наявного майна боржника у повному обсязі, можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, а також можливе звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст.ст. 47- 49 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за спрощеною процедурою.

В постанові господарського суду взагалі відсутній правовий аналіз та висновки стосовно оцінки усього майна боржника, в даному випадку господарський суд в постанові посилається на звіт експертної оцінки лише майна боржника, яке знаходиться в заставі у ВАТ " Райффайзен банк Аваль".

Судом не встановлено, що вартості усього майна боржника недостатньо для задоволення грошових вимог кредиторів, а також, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, в постанові відсутні посилання на документи, які ці висновки підтверджують, а також відсутні відомості про склад майна боржника та документи, в підтвердження цього.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство, за спрощеною процедурою, яка передбачена ст.ст. 47- 49 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , не передбачена.

Враховуючи викладене, господарський суд передчасно, в постанові від 01.10.2007, без належного встановлення доказів в підтвердження підстав для порушення справи про банкрутство, а також без з'ясування наявності чи відсутності на момент порушення справи належних доказів того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, дійшов висновку про визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, яка передбачена ст.ст. 47- 49 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".