Рішенням господарського суду від 28.12.2007 за наслідками повторного розгляду в задоволенні позову відмовлено. Рішення обгрунтовано фактами, які судом кваліфіковано як преюдиціальні (суддя Л. Чорна).

Постановою міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2008 рішення місцевого суду скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.08.2002 визнано недійсною з моменту її укладення.

Іванківська селищна рада та райдержадміністрація в касаційних скаргах просять скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Скаржники вважають, що апеляційним судом неправильно застосована ст. 55 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), оцінені докази у справі, висновки не грунтуються на матеріалах справи.

В порушення вимог процесуального законодавства справа була розглянута без представника 3-ї особи - селищної ради, яка належним чином не була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.- 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено, що під час нового розгляду справи, суд першої інстанції не розглянув клопотання позивача визнати недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі ст. 55 ЦК УРСР (том 3, арк. 4).

Ухвалою суду від 21.02.2008 була призначена комісійна комплексна судова психолого-психіатрична експертиза щодо психічного стану ОСОБА_1 в момент здійснення розірвання договору купівлі-продажу землі.

Спеціалістами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи встановлено, що на момент укладання угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки 22. 08.2002 в своєму психічному стані ОСОБА_1. виявляв наявність таких психічних порушень, які істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 5, арк. 232, 233, 234).

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги факти, встановлені у рішенні від 29.05.2007 року у справі № 2-4-2007, оскільки у цьому рішення мова йшла про договори, укладені в інший період часу, ніж той, що розглядається у даній справі.

Дослідивши всі обставини справи та надані докази в сукупності, а саме психічні порушення, нервові потрясіння, пов'язані з банкрутством, смертю дружини, онкологічною хворобою доньки, залишенням на руках 3-х дітей, тяжким фінансовим становищем суд на підставі ст. 55 ЦК УРСР визнав угоду від 22.08.2002 про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсною.

Доводи скаржників про те, що суд безпідставно застосував ст. 55 ЦК УРСР, оскільки ним неправильно оцінені матеріали та встановлені обставини справи, колегія суддів до уваги не приймає. Перевірка доказів і обставин справи, надання їм іншої оцінки виходить за межі повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України. Суд дійшов висновку, що позивач в момент підписання угоди 22.08.2002 знаходився у стані, коли не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій: продав 02.08.2002р. на вкрай невигідних умовах нежилі приміщення ринку за 38308 грн., в той час, як експертна оцінка приміщень склала 127186 грн., розірвав договір на придбання землі під ринок, яка відбудована за власні кошти. За таких обставин суд правомірно застосував ст. 55 ЦК УРСР і визнав спірну угоду недійсною.

Порушенням процесуального законодавства, що є підставою для скасування судового рішення, є неповідомлення належним чином про місце і час розгляду судової справи сторони у справі (ст. 104 ГПК України). Відповідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі є позивачі та відповідачі. Селищна рада у даній справі є третьою особою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута відповідно дослідженим доказам, встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Підстави для скасування постанови апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційні скарги Іванківської райдержадміністрації та Іванківської селищної ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.11.2008 у справі № 81/7-05/16/8 -без змін.