За заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(надалі -фізична особа-підприємець ОСОБА_1.), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом Харківської області ухвалою від 25.03.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника -Товариства з обмеженою відповідаль-ністю "Укрбудтрейд" (надалі -ТОВ "Укрбудтрейд"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.04.2008 ТОВ "Укрбудтрейд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, встановлено, що розмір безспірних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. до боржника складає 180000,00 грн., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1. тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2008 (суддя: Крестьянінов О.О.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Укрбудтрейд", ліквідовано юридичну особу та припинено провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Державна податкова інспекція (надалі -ДПІ) у Московському районі м. Харкова у порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про їх скасування, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: статей 25, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 14, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", статті 60 Господарського кодексу України, статті 105 Цивільного кодексу України, та норм процесуального права, а саме: статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 21.01.2009, надіслана сторонам у справі -22.01.2009 року).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті - 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже, виходячи зі змісту цієї статті, справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника було надано акт державного виконавця від 24.03.2008, призначаючи заяву фізичної особи- підприємця ОСОБА_1. до розгляду, господарський суд Харківської області ухвалою від 25.03.2008 зобов'язав заявника надати суду витяг або довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі -Єдиний державний реєстр) з даними про повне найменування, код та місцезнаходження боржника, наявність чи відсутність його за місцезнаходженням, про статус відомостей про юридичну особу та стан юридичної особи, докази на підтвердження того, що керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності або наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Приймаючи постанову від 04.04.2008, господарський суд Харківської області виходив із того, що за даними ініціюючого кредитора керівні органи боржника відсутні за його місцезнаходженням, на підтвердження факту відсутності боржника за юридичною адресою надано витяг з Єдиного державного реєстру станом на 14.03.2008, в якому значиться, що відомості про юридичну особу -ТОВ "Укрбудтрейд" не підтверджені.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання боржника банкрутом на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з огляду на таке.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Предметом доказування є сукупність обставин, які необхідно встано-вити для правильного вирішення справи, у предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Факт відсутності боржника за його місцезнаходженням має бути доведено у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (755-15) врегульовані відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців, встановлено обов'язкове внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру щодо вчинення реєстраційних дій.

За приписами статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням вносяться у Єдиний державний реєстр.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (стаття 19 Закону). І саме такий запис є належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Розглядаючи справи про банкрутство, господарський суд повинен керуватися не тільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , а й застосовувати відповідні статті Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу, зокрема, статтю 43 вказаного Кодексу, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевим господарським судом у порушення статей 32, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясований факт наявності чи відсутності ТОВ "Укрбудтрейд" за його місцезнаходженням, як того вимагає Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (755-15) .

Стосовно ухвали господарського суду Харківської області від 26.05.2008 колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, як-то зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .

Постанова та ухвала господарського суду в даній справі цим вимогам в частині викладення обставин справи, надання їм належної правової оцінки не відповідають.

З урахуванням наведеного, оскаржувані судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (755-15) , частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".