ТОВ "Будімпекс" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Макс Лайн" та ПП "Астерія Люкс" про визнання недійсним договору оренди № 17/08 від 15.07.2008 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.11.2008 року у справі № 6/370д/08 (суддя Місюра Л.С.) в задоволенні позовів ТОВ "Макс Лайн" та ТОВ "Будімпекс" відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду першої інстанції, ТОВ "Будімпекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.11.2008 року у справі № 6/370д/08 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Будімпекс" задовольнити, посилаючись на порушення та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач - TOB "Макс Лайн" просив суд першої інстанції визнати договір оренди нерухомого майна № 17/08 від 15.07.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним, на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, посилаючись на те, що правочин не направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності право чину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, необхідною умовою угоди є єдність волі та волевиявлення . Тому, волевиявлення, яке виражається без наміру створити цивільні права та обов'язки, а лише для виду або для прикриття іншої угоди, не являється здійсненням угоди.

Місцевий господарський суд прийняв до уваги твердження відповідача про те, що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто позивач та відповідач укладали угоду не для виду та не для прикриття іншої угоди, а для настання реальних наслідків, оскільки доказами того, що угода була направлена на реальне настання правових наслідків являється акт приймання - передачі приміщень від 15.07.2008р. та договір про охорону майна №01/07 від 01.09.2008р. з Додатком.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач не в змозі користуватися належним чином спірними приміщеннями, тому що TOB "Будімпекс" перешкоджає йому в користуванні приміщеннями.

Неможливість користуватися приміщеннями не є доказом того, що правочин, при укладанні, був спрямований на реальне не настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, місцевий господарський дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна № 17/08 від 15.07.2008р., не може бути визнаним недійсним на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, а тому позивачу - TOB "Макс Лайн" в позові слід відмовити.

Щодо позовних вимог TOB "Будімпекс", який просить визнати договір оренди нерухомого майна № 17/08 від 15.07.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним, відповідно до ст. 228 ЦК України, посилаючись на те, що договір був заключний з метою незаконного заволодіння приміщеннями, то суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, зазначив, що даний правочин є недійсним по закону, та не може бути визнаний недійсним за рішенням суду. Тому, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - TOB ""Будімпекс" безпідставно просить визнати такий правочин недійсним за рішенням суду, оскільки нікчемний правочин не породжує ні прав, ні обов'язків у сторін правочину, тобто не можна визнати недійсним правочин, який не існує.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України встановлено, що статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Не законним заволодінням майном вважається заволодіння майном без правових підстав.

Натомість, як зазначив суд першої інстанції TOB "Будімпекс" не довів суду, що договір оренди нерухомого майна № 17/08 від 15.07.2008р спрямований TOB "Макс Лайн" на незаконне заволодіння майном TOB "Будімпекс". TOB "Макс Лайн" вважає себе власником спірного майна на підставі рішення третейського суду, а не на підставі цього договору.

Крім цього ЧП "Астерія Люкс" вважає що набув право користування майном на підставі спірного договору оренди. ЧП "Астерія Люкс" спірним майном не користується, що визнав і сам TOB "Будімпекс".

Таким чином, TOB "Будімпекс" не довів суду, що договір оренди нерухомого майна № 17/08 від 15.07.2008р спрямований ЧП "Астерія Люкс" на незаконне заволодіння майном TOB "Будімпекс".

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні позову TOB "Будімпекс" про визнання договору оренди нерухомого майна № 17/08 від 15.07.2008р. слід відмовити.

Проте, судова колегія не може погодитись із висновками суду першої інстанцій, оскільки останні суперечать нормам діючого законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало іконної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

До того ж, в розумінні ст. 35 ГПК України рішення судів з цивільної справи, що набрали законної сили та якими встановлені факти, що мають значення до справи є підставою звільнення від доказування.

Як зазначає заявник касаційної скарги, в матеріалах справи є всі необхідні документи, які свідчать про те, що право TOB "Будімпекс" на володіння та користування Приміщенням № 263 виникло ще у 2003 році на підставі укладеного з TOB "СП МДМ" (власником цього майна) довгострокового договору оренди № 9-01/03 від 01.03.2003 р. та додаткової угоди до нього. Починаючи з моменту укладення договору і до теперішнього часу TOB "Будімпекс" відкрито володіє та користується цим майном для здійснення своєї господарської діяльності - торгівлі будівельно-оздоблювальними матеріалами, про що свідчить дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі та торговий патент, копії яких є в матеріалах справи.

Про реальне існування орендних відносин свідчить і фактичне здійснення TOB "Будімпекс" орендних платежів за весь час оренди, що також підтверджується матеріалами справи (копії актів виконаних послуг та банківські виписки були надані суду на судовому засіданні 02.10.2008р.) До того ж, право TOB "Будімпекс" на володіння та користування Приміщенням № 263 на підставі та на умовах договору оренди № 9-01/03 від 01.03.2003 p., укладеного між TOB "БУДІМПЕКС" та TOB "СП МДМ" було визнано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2008р. по справі № 2-79/2008р., яке набрало законної сили.

В матеріалах справи міститься копія цього рішення, а його оригінал надавався суду для огляду.

Слід зазначити, що вказаним рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2008р. по справі № 2-79/2008р., судом встановлені факти, які безпосередньо стосуються даної справи. При розгляді справи № 2-79/2008р., судом встановлено, що право власності на приміщення № 263, літ. К-4, що розташоване по пр. Маяковського, у м. Запоріжжя починаючи з його перереєстрації на підставі скасованого рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.07.2006р. по справі № 2-2679 до моменту скасування цього рішення - 15 листопада 2006р., виникло без законних правових підстав та без відома власника цього майна TOB "СП МДМ. Рішення третейського суду по справі № 0093/06, яким за TOB "Макс Лайн"було визнано право власності на нежитлове приміщення № 263 було прийнято саме в зазначений період".

Також, суд не прийняв до уваги факти, встановлені рішеннями судів України, що набрали законної сили з інших цивільних справ. Зокрема, рішенням Апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3277/08, встановлено, що незаконне скасування державної реєстрації за TOB "СП МДМ" права власності на нежитлове приміщення № 263 та в подальшому поновлення судом такої реєстрації за цим товариством станом на 24.07.2006р. не вплинуло на існування у TOB ..СП МДМ" самого права власності на нежитлове приміщення № 263 та фактично не припиняло права власності цього товариства на зазначене нерухоме майно."

Крім того, рішенням Апеляційного суду Запорізької області суду по справі № 22-3448/2008, було встановлено, що перехід права власності на нежитлове приміщення № 263 на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Української товарної біржі "Українська товарна біржа" від 27.07.2006року від TOB "УШ "ДБС Груп" - особи, що не була власником цього майна, до ОСОБА_1. суперечить діючому законодавству.

Таким чином, незаконність набуття права власності TOB "Макс Лайн" на Приміщення № 263 підтверджується і іншими рішеннями з цивільних справ, що містяться в матеріалах справи.

Крім вищевказаних рішень в матеріалах справи містяться також рішення судів України з цивільних справ № 22ц-2284, № 22-6434, № 22-2599/08 у спорах щодо приміщення № 263, що набрали законної сили і мають значення для вирішення справи. Вказаними рішеннями неодноразово було встановлено, що єдиним власником Приміщення № 263 є TOB "СП МДМ", а користувачем - TOB "Будімпекс". Всі ці рішення приймалися у справах за участю TOB "Макс Лайн".

Господарський суд, в порушення норм процесуального законодавства, не надав оцінки зазначеним фактичним обставинам, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті. Зазначені висновки суду суперечить ч. 4 ст. 35 ГПК України та ч. 2 ст. 328 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду, не відповідає нормам матеріального і процесуального права, і тому підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.