СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

 від 07.02.90

                                                           (Витяг)

     О. Н. та А. Н. пред'явили позов до сестри П. про встановлення
факту  прийняття  спадщини,  визнання  права  власності на частину
будинку та його поділ.  Позивачі зазначали,  що  після  смерті  їх
батьків  залишилася  спадщина на жилий будинок.  Всі вони фактично
прийняли спадщину,  але відповідачка не визнає їх права  власності
на спірний будинок, тому просили задовольнити їх вимоги.

     В ході розгляду справи у зв'язку зі смертю П. участь в ній як
правонаступники взяли її дочки Ч. та М.

     Рішенням Новоград-Волинського   районного   народного   суду,
залишеним   без   зміни   ухвалою  судової  колегії  Житомирського
обласного суду, у позові відмовлено.

     Після набрання  рішенням законної сили Ч.  одержала свідоцтво
про право власності в порядку спадкування на майно,  у т.  ч. і на
будинок, який згодом продала Б. М. за 4 тис. крб.

     Ухвалою судової  колегії  Верховного  Суду   України   судові
рішення  були скасовані і справа направлена на новий розгляд.  Під
час розгляду справи О.  Н. та А. Н. пред'явили додатковий позов до
Ч. і М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку.

     Рішенням судової колегії Житомирського обласного суду позовні
вимоги задоволено частково.  Встановлено факт прийняття позивачами
спадщини і визнано за ними право власності на третину  будинку  та
визнано  недійсним  у цій частині свідоцтво про право власності на
нього.  В задоволенні вимог про визнання  договору  купівліпродажу
будинку  недійсним  відмовлено,  стягнуто  на  користь  кожного  з
позивачів з Ч.  по 1666 крб.  у рахунок  належних  їм  часток  від
вартості будинку, за яку він був проданий.

     У касаційній скарзі О. Н., вважаючи необгрунтованим рішення у
частині   відмови   у   позові  про  визнання  недійсним  договору
купівлі-продажу,  просив скасувати його і направити справу  в  цій
частині  на новий розгляд.  Судова колегія Верховного Суду України
касаційну скаргу залишила без задоволення і в  ухвалі  вказала  на
таке.

     Відповідно до вимог ст.  48 Цивільного кодексу  ( 1540-06  ) (1540-06)
        
недійсною  може  бути визнана та угода,  яка не відповідає вимогам
закону. Оскільки покупець будинку був добросовісним набувачем, суд
відповідно до ст.  145 Цивільного кодексу відмовив особам у позові
(які  після  скасування  в   порядку   нагляду   судових   рішень,
постановлених  на користь продавця,  і одержання ними свідоцтв про
право  власності  на  спадщину,  визнані  також  спадкоємцями   на
будинок)   про   визнання  недійсним  договору  купівлі-продажу  і
присудив на їх користь з продавця грошову компенсацію за їх частки
спадщини.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",

 N 2, 1995 р.