СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
від 24.02.88
(Витяг)
К. звернувся до Одеського обласного суду з позовом до прокурора Любашівського району та Любашівського районного народного суду про захист честі та гідності. У позовній заяві він зазначив, що прокурор вніс в управління державного страхування Одеської області подання про вчинення ним злочину, а народний суд постановив обвинувальний вирок, який був скасований і кримінальна справа щодо нього закрита за п. 2 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) (1001-05) за відсутністю складу злочину. Оскільки як поданням, так і вироком суду принижено його честь і гідність, позивач просив задовольнити його вимоги.
Ухвалою члена Одеського обласного суду у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06) за непідвідомчістю спору суду.
У скарзі К. просив скасувати ухвалу члена обласного суду і направити позовну заяву для розгляду по суті, посилаючись на те, що висновок про непідвідомчість спору суду є помилковим.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду УРСР скаргу залишила без задоволення і в ухвалі вказала на таке. У позовній заяві К. посилався на те, що викладені у поданні прокурора та вироку суду дані про вчинення ним злочину принижують його честь і гідність та стали причиною звільнення з роботи. Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, член обласного суду правильно виходив з того, що такі дії прокурора і суду оскаржуються в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, а не шляхом пред'явлення позову на підставі ст. 7 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06) .
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995
р.