ПРЕЗИДІЯ ВОЛИНСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 08.11.2000
Суду підвідомчі справи за позовами громадян - власників
земельних ділянок про повернення землі з чужого
незаконного володіння і знесення самовільно споруджених
будівель
(Витяг)
21 травня 1998 р. С.У., Н., Т., К. та Б. звернулися в суд із
позовом до С.Л. про повернення земельної ділянки і приведення її в
належний для користування стан. Позивачки зазначали, що С.У.
належав на праві власності жилий будинок у м. Камінь-Каширському,
розташований на земельній ділянці площею 0,09 гектара. 8 вересня
1997 р. вона одержала державний акт про право власності на цю
земельну ділянку, а 22 вересня того ж року подарувала своїм дочкам
Т., Н., К. та Б. жилий будинок. Посилаючись на те, що С.Л.
побудував на належній С.У. земельній ділянці господарські споруди
(гараж, літню кухню і сарай), чим порушив їхнє право власності на
землю, позивачки просили зобов'язати його повернути зайняту ним
земельну ділянку і привести її у придатний для користування стан.
Ухвалою Ковельського районного суду від 8 липня 1999 р.,
залишеною без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах
Волинського обласного суду від 26 липня того ж року, провадження у
справі було закрито з підстав, передбачених п. 1 ст. 227 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
- за непідвідомчістю суду даного спору.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі рішень у зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права. Президія Волинського обласного суду протест задовольнила з
таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що
відповідно до ст. 105 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 24 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
спір про знесення самовільно збудованих господарських споруд
належить до компетенції виконавчого комітету місцевої ради і суду
не підвідомчий. Із таким висновком погодилася судова колегія в
цивільних справах обласного суду. Проте він суперечить вимогам
закону.
Враховуючи конституційне положення про те, що правосуддя в
Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється
на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, і відповідно до статей 30, 31, 43, 116 ЗК
( 561-12 ) (561-12)
та роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 25 грудня 1996 р. N 13 ( v0013700-96 ) (v0013700-96)
"Про практику застосування судами земельного законодавства при
розгляді цивільних справ", судам підвідомчі справи про захист і
поновлення прав власників земельних ділянок та землекористувачів,
усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, повернення
самовільно зайнятих земельних ділянок, приведення їх у придатний
для користування стан, знесення зведених на них будівель і споруд.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві позивачів ідеться
саме про усунення порушень їхнього права власності на землю шляхом
знесення будівель, споруджених відповідачем самовільно на їхній
земельній ділянці, тому висновок суду про непідвідомчість йому
цього спору суперечить закону.
Крім того, судом не з'ясовано питання про те, хто є належним
позивачем у справі, враховуючи, що С.У. подарувала будинок дочкам,
а відповідно до вимог ст. 30 ЗК ( 561-12 ) (561-12)
при переході права
власності на жилий будинок до іншої особи до останньої переходить
і право власності на земельну ділянку.
Виходячи з наведеного, президія Волинського обласного суду
протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила,
ухвали Ковельського районного суду та судової колегії в цивільних
справах Волинського обласного суду скасувала і направила справу на
новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного суду України",
N 3 (25), 05-06.2001.