У грудні 1998 р. П. звернувся в суд зі скаргою на дії Кіровоградської митниці. Скаржник зазначав, що до серпня 1998 р. він проживав за межами України і при переїзді на постійне проживання в Україну на Кіровоградській митниці 25 серпня при митному оформленні належного йому автомобіля "Опель-Кадет" йому було видано митне посвідчення на реєстрацію цього транспортного засобу в органах ДАІ МВС зі вказівкою про митне обмеження в користуванні і розпорядженні ним. У наступному при реєстрації автомобіля у МРЕВ ДАІ м. Кіровограда в реєстраційних документах було поставлено штамп про заборону відчуження автомобіля на підставі митного посвідчення. Вважаючи, що митним обмеженням порушено його право власності, гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) , заявник просив визнати ці дії неправомірними і зобов'язати Кіровоградську митницю усунути допущені порушення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 2 березня 1999 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Кіровоградського обласного суду від 8 квітня 1999 р., у задоволенні скарги відмовлено.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування зазначених рішень суду. Президія Кіровоградського обласного суду визнала, що протест підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд послався на те, що в даному випадку митні обмеження визначено Кіровоградською митницею відповідно до статей 4, 48 Закону від 7 лютого 1991 р. "Про власність" (697-12) , статей 31, 32 Закону від 30 червня 1993 р. "Про дорожній рух" (3353-12) , постанов Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. N 1010 (1010-96-п) "Про вдосконалення порядку ввезення (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну" і від 31 травня 1994 р. N 341 (341-94-п) "Про затвердження Правил ввезення транспортних засобів на територію України" та Правил митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (затверджені наказом Державного митного комітету України від 13 червня 1995 р. N 253 (z0290-95) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10 серпня 1995 р. за N 290/826; далі - Правила*), та що ці законодавчі і нормативні акти не суперечать Конституції України (254к/96-ВР) .

Проте із зазначеним висновком не можна погодитись, оскільки суд дійшов його без достатнього з'ясування того, чи відповідають дії Кіровоградської митниці вимогам названих та інших законодавчих і нормативних актів.

Згідно зі ст. 41 Конституції (254к/96-ВР) право приватної власності, змістом якого є право володіння, користування і розпорядження власністю, набувається в порядку, визначеному законом.

У п. 6 ст. 4 (яка регулює здійснення права власності) Закону "Про власність" (697-12) передбачено, що у випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено або власника може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.

Обмеження у здійсненні повноважень власника щодо майна, яке переміщується через митний кордон України, передбачено і в МК (1970-12) . Зокрема, у ст. 73 зазначено, що товари та інші предмети, на які встановлено пільги щодо обкладення митом, можуть використовуватися виключно з тією метою, у зв'язку з якою було встановлено такі пільги.

Даній нормі права відповідають постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 1994 р. N 341 (341-94-п) і Правила (z0290-95) - щодо можливості митних обмежень до ввезених транспортних засобів: обмеження продажу, дарування, здавання в оренду транспортного засобу, видачі доручення на користування ним іншими особами (крім батьків, одного з подружжя, дітей, рідних братів і сестер) протягом двох років з дня видачі митницею посвідчення на його реєстрацію. Ці обмеження можуть застосовуватися лише в тих випадках, коли при пропуску через митний кордон України транспортного засобу власник згідно із законодавством звільнявся від сплати державного мита з підстав увезення цього засобу для особистого, а не передбаченого ст. 70 МК (1970-12) вільного користування.

Висновок про правомірність дій митниці районний суд пов'язував із тим, що заявник був звільнений від сплати державного мита відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. N 1010 (1010-96-п) .

Проте абзацом третім п. 3 (в редакції постанови від 19 січня 1998 р. N 39 (39-98-п) цієї постанови передбачено, що її норми щодо обкладення митом, податком на додану вартість та акцизним збором не поширюються на речі, які ввозяться (пересилаються) в разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в тому числі на транспортні засоби в кількості однієї одиниці на члена сім'ї (за умови, що вони перебували на обліку в реєстраційних органах країни за попереднім місцем проживання громадянина (власника) не менше одного року), і не обмежено при цьому ввезення речей певною метою.

Суд не дав оцінки даній обставині і не з'ясував, чи були у митниці законні підстави для митних обмежень, чим порушив вимоги статей 15, 62, 203 ЦПК (1501-06, 1502-06) .

Судова колегія в цивільних справах Кіровоградського обласного суду на ці порушення не звернула уваги і всупереч нормам ст. 312 ЦПК (1503-06) залишила рішення без зміни.

Виходячи з наведеного, президія Кіровоградського обласного суду протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда та ухвалу судової колегії в цивільних справах Кіровоградського обласного суду скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.