ПРЕЗИДІЯ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 16.06.99
У травні 1996 р. П. пред'явив позов до Міністерства оборони
України та Павлоградського міського військового комісаріату про
відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Позивач зазначав, що
в грудні 1992 р. він був призваний для проходження строкової
служби. 31 березня 1993 р. під час обстеження у нього було
виявлено захворювання, одержане в період проходження служби.
Згідно з актом огляду обласного центру МСЕК від 14 лютого 1995 р.,
у нього встановлено втрату 25% професійної працездатності.
Оскільки заподіяння шкоди мало місце при виконанні службових
обов'язків, П. просив задовольнити його позов.
Рішенням Павлоградського міського суду Дніпропетровської
області від 24 червня 1997 р. в позові було відмовлено.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування зазначеного рішення і направлення справи на
новий розгляд. Президія Дніпропетровського обласного суду визнала,
що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, суд виходив із того, що на позивача як
військовослужбовця поширювалась дія ст. 16 Закону від 20 грудня
1991 р. "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та
членів їх сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
і постанови Кабінету Міністрів
України від 19 серпня 1992 р. ( 488-92-п ) (488-92-п)
"Про умови державного
обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і
військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та
членам їх сімей страхових сум", які регулюють питання виплати
страхового відшкодування. Проте позов було заявлено не про виплату
страхового відшкодування, а про відшкодування шкоди у зв'язку з
ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону ( 2011-12 ) (2011-12)
відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і
матеріальної шкоди провадиться в установленому законодавством
порядку.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними в п. 10 постанови від 27 березня 1992 р. N 6
( v0006700-92 ) (v0006700-92)
"Про практику розгляду судами цивільних справ за
позовами про відшкодування шкоди", заподіяна ушкодженням здоров'я
шкода відшкодовується за правилами гл. 40 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо
чинним законодавством не передбачено інше. Зазначені вимоги
поширюються і на військовослужбовців та військовозобов'язаних,
призваних на збори, в разі заподіяння їм шкоди при виконанні
службових обов'язків. Суд при розгляді справи цього не врахував і
помилково послався на норми, що регулюють виплату страхового
відшкодування.
Крім того, у позові П. вказав як відповідачів Міністерство
оборони і Павлоградський міський військовий комісаріат. Однак
назване міністерство до участі у справі не залучалось, його не
було повідомлено про розгляд справи, який відбувся за відсутності
представника міністерства, рішення щодо міністерства не
постановлювалось.
Виходячи з наведеного президія Дніпропетровського обласного
суду протест заступника Голови Верховного Суду України
задовольнила, рішення Павлоградського міського суду скасувала і
направила справу на новий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 2000 р.