Критична оцінка певних фактів чи недоліків, що мали місце, критичні рецензії, які стосуються не особи автора, а створених ним образів, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди

У липні 1998 р. Т. пред'явив позов до редакції газети "Сегодня", а також до Б. і С. про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що 17 квітня 1998 р. в названій газеті було опубліковано статтю журналіста Б. під назвою "С.: У меня личного мнения нет, только коллективное", яка містила вислови С., що не відповідають дійсності. Посилаючись на те, що поширені відповідачами відомості принижують його честь, гідність та ділову репутацію, позивач просив задовольнити позов і стягнути з відповідачів на його користь 100 тис. грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Києва від 19 жовтня 1998 р. провадження у справі в частині позову Т. до Б. закрито з підстав, передбачених п. 4 ст. 227 ЦПК (1502-06) . Рішенням цього суду від того ж числа позовні вимоги Т. задоволено частково. Опубліковані в зазначеній статті відомості, а саме: "...А списки эти - обман, фальсификация политолога Т. Написали, что один из коммунистов работает в Кабинете Министров, - зто ложь", - визнані такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію позивача. Редакцію названої газети зобов'язано опублікувати спростування, і з неї стягнуто на користь Т. 10 тис. грн., а з С. - 20 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою судової колегії в цивільних справах Київського міського суду від 9 грудня 1998 р. рішення суду змінено, розмір відшкодування моральної шкоди зменшено і стягнуто на користь Т. з редакції газети 5 тис. грн., а з С. - 10 тис. грн. У решті рішення суду залишено без зміни.

Розглянувши справу в порядку нагляду, президія Київського міського суду визнала, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 ЦК (1540-06) громадянин або організація вправі вимагати по суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їхнім інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 р. N 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснив, що у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації, як відповідачі притягуються автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а в передбачених законом випадках - і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них. Критична оцінка певних фактів чи недоліків, що мали місце, критичні рецензії, які торкаються не особи автора, а створених ним образів, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди (п. 11).

Заперечуючи проти позову, представник відповідача послався на те, що в опублікованій газетою статті давалася критична оцінка результатів проведеного позивачем аналізу передвиборних партійних списків, в яких дійсно були викладені неправильні відомості. Зокрема, у списках використовувалися терміни "державні службовці, державні промисловці та аграрії, керівники бізнес-структур", а терміну "підприємець", який був застосований позивачем, немає взагалі. Всупереч вимогам статей 15, 30, 40, 62, 203 ЦПК (1501-06, 1502-06) суд цих заперечень ретельно не перевірив і не дав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про спростування відомостей були заявлені позивачем до редакції газети "Сегодня", на яку суд і поклав обов'язок спростувати відомості та відшкодувати моральну шкоду. Проте у розгляді справи брав участь представник не редакції цієї газети, а АТЗТ "Видавнича група "Сегодня". На порушення вимог ст. 105 ЦПК (1501-06) суд не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі, не витребував і не дослідив статут АТЗТ "Видавнича група "Сегодня", установчих документів редакції газети "Сегодня" і не вирішив питання про притягнення названого АТЗТ до участі у справі як належного відповідача або співвідповідача.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди як районний суд, так і судова колегія в цивільних справах міського суду не зазначили, які саме негативні наслідки настали після опублікування статті, не врахували матеріальне становище відповідачів. Так, у поданій С. декларації зазначено суму його річного сукупного доходу в розмірі 7 тис. 290 грн. Ступінь вини відповідачів у заподіянні позивачу моральної шкоди був визначений судом без урахування того, що автором статті є журналіст Б., від притягнення до відповідальності якого Т. відмовився.

Керуючись статтями 337, 338 ЦПК (1503-06) , президія Київського міського суду постановлені у справі судові рішення скасувала і направила останню на новий розгляд.