ПРЕЗИДІЯ КІРОВОГРАДСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 29.07.98
Законодавством не передбачено можливості оскарження власником
або уповноваженим ним органом рішення профспілкового органу
підприємства (установи, організації) про відмову в наданні згоди
на розірвання з їх ініціативи трудового договору з працівником.
Звільнення працівника з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу за наявності відмови відповідного
профспілкового органу в наданні згоди на таке звільнення є
підставою для поновлення працівника на роботі
У червні 1997 р. С. звернувся в суд із позовом до відкритого
акціонерного товариства "Олександрійське автотранспортне
підприємство 13506" (далі - ВАТ) про поновлення на роботі та
стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач
зазначав, що з 1963 р. він працював на даному підприємстві на
різних посадах, а останнім часом - провідним інженером безпеки
руху. Наказом від 2 червня 1997 р. N 112-ОК його було звільнено з
роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
у зв'язку зі
скороченням штату працівників. Посилаючись на упередженість з боку
керівників підприємства, а також на те, що профспілковий комітет
не дав згоди на його звільнення, позивач просив задовольнити його
вимоги.
ВАТ заявило вимоги про скасування рішення профспілкового
комітету від 2 квітня 1997 р. про відмову в наданні згоди на
звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
як
необгрунтованого.
Рішенням Олександрійського міського суду Кіровоградської
області від 1 грудня 1997 р., залишеним без зміни ухвалою судової
колегії в цивільних справах Кіровоградського обласного суду від
15 січня 1998 р., С. у позові було відмовлено, а рішення
профспілкового комітету ВАТ визнано незаконним.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі рішень. Президія
Кіровоградського обласного суду протест задовольнила з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі,
суд виходив із того, що звільнення позивача у зв'язку зі
скороченням штату працівників проведено з додержанням вимог
трудового законодавства. Проте цей висновок є необгрунтованим.
Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
розірвання
трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього
Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи,
організації), може бути проведено лише за попередньою згодою
профспілкового органу. У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 6 листопада 1992 р. N 9 ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
"Про практику
розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що відмова
профспілкового органу в наданні згоди на звільнення є підставою
для поновлення працівника на роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, профспілковий комітет ВАТ
на засіданні 2 квітня 1997 р. не дав згоди на звільнення позивача
з роботи. Проте суд зазначених обставин належним чином не оцінив і
дійшов хибного висновку про можливість оспорювання рішення
профспілкового комітету щодо виконання ним вимог ст. 43 КЗпП
( 322-08 ) (322-08)
.
Виходячи з наведеного і керуючись статтями 327, 328 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, президія Кіровоградського обласного суду протест
заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, усі
постановлені у справі рішення скасувала і направила її у той самий
суд на новий розгляд в іншому складі.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (15), 1999 р.