ПРЕЗИДІЯ ЛЬВІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

                        П О С Т А Н О В А

від 05.11.97

                             (Витяг)

     Відповідно до  ст.  216  ЦК  України  ( 1540-06 ) (1540-06)
         знаходження
боргового документа  у  боржника  посвідчує  припинення  боргового
зобов'язання, поки не доведено інше

     У серпні 1996 р.  З.  звернувся з позовом до Д. про стягнення
боргу.  В позовній заяві З.  зазначав,  що 19 червня 1996  р.  він
позичив  Д.  гроші  в сумі 200 млн.  крб.,  про що був складений і
нотаріально посвідчений договір.  Оскільки відповідач не  повернув
йому  боргу,  З.  просив стягнути з відповідача зазначену суму,  а
також  моральну  шкоду,  заподіяну  йому  відмовою  від  виконання
зобов'язання за договором позики.

     Рішенням Шевченківського районного  суду  м.  Львова  від  10
грудня 1996 р.  позов було задоволено:  постановлено стягнути з Д.
на користь З.  2 тис.  грн.  боргу,  500 грн.  моральної шкоди  та
витрати  на  оформлення  договору позики і ведення справи в суді -
всього 2750 грн. У касаційному порядку справа не розглядалась.

     Виконуючий обов'язки Голови Верховного Суду України порушив у
протесті питання про скасування рішення суду. Президія Львівського
обласного суду скасувала останнє з таких підстав.

     Із матеріалів справи вбачається,  що вона була призначена  до
розгляду  на  10 грудня 1996 р.  і розглянута судом за відсутності
відповідача.  Даних про  те,  що  відповідач  був  належним  чином
повідомлений  про  розгляд  справи,  в її матеріалах немає.  Таким
чином, суд порушив вимоги ст.  172 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        ,  що відповідно
до ст.  314  ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
         є безумовною підставою для скасування
рішення.

     Розглянувши справу   за   відсутності   відповідача,  суд  не
з'ясував  у  повному  обсязі  дійсні  обставини  справи,  права  й
обов'язки  сторін,  що могло вплинути на законність постановленого
рішення.  Зокрема, в скарзі в порядку нагляду відповідач зазначав,
що  він  виплатив  суму  позики  в  обумовлений  строк  і не винен
кредиторові нічого.  На підтвердження цього він  до  скарги  додав
оригінал  договору  позики,  зазначивши,  що його повернув йому З.
(кредитор) після сплати останньому боргу,  а відповідно  до  вимог
ст. 216 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
         знаходження боргового документа у боржника
посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше.

     Постановлюючи рішення, суд дослідив копію договору позики, не
з'ясувавши,  чи  є  в  позивача оригінал договору, та не оглянувши
цей оригінал.

     Виходячи з  наведеного  президія  Львівського  обласного суду
протест  виконуючого  обов'язки  Голови  Верховного  Суду  України
задовольнила,  рішення  Шевченківського  районного суду м.  Львова
скасувала,  а справу на правила на новий розгляд  до  суду  першої
інстанції.

 Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 20 квітня 1999 р.