ПРЕЗИДІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ
П О С Т А Н О В А
від 25.10.96
(Витяг)
У серпні 1994 р. С. звернувся з позовом до Ш. М., Ш. Л, Я. Р.
та Я. Л. про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та
відшкодування заподіяних збитків. Позивач зазначав, що з 1951 р. в
його користуванні знаходиться земельна ділянка розміром 0,47 га (в
тому числі 0,04 га під садом), розташована неподалік будинку
відповідачів. 5 квітня 1994 р. останні самовільно, без його згоди,
зрубали в цьому саду 19 дерев, заподіявши йому збитки в сумі 3
млн. 193 тис. 440 крб., обгородили земельну ділянку і
перешкоджають йому користуватися нею. Посилаючись на наведені
обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 5 травня 1995 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії Івано-Франківського
обласного суду від 20 червня 1996 р., позов було задоволено.
Заступник Голови Верховного Суду України опротестував дані
рішення. Президія Івано-Франківського обласного суду визнала, що
протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 91, 94 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
повістка про
виклик до суду повинна бути своєчасно вручена особі, яка
викликається в судове засідання, під розписку. Оскільки в
матеріалах справи немає даних про вручення судової повістки
відповідачам, то суд згідно з п. 1 ст. 172 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
повинен
був відкласти розгляд справи. Проте він всупереч вимогам
зазначеної норми закону розглянув справу у відсутності
відповідачів.
Розглядаючи справу по суті й задовольняючи вимоги позивача,
суд виходив з того, що землекористувачем спірної ділянки був С.
Але з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не
грунтується на доказах і зроблений без повного і всебічного
з'ясування питання, кому належить право користування цією ділянкою
згідно з правовстановлюючими документами.
Виходячи з наведеного президія Івано-Франківського обласного
суду скасувала судові рішення у справі й направила її на новий
розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.