розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості за заявою ОСОБА_2 про перегляд судових рішень,

У березні 2012 року заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок АДРЕСА 1.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 за відсутності відповідних дозвільних документів, самочинно проведено роботи з будівництва нового двоповерхового індивідуального житлового будинку на земельній ділянці, яка не передавалася ОСОБА_1, ні у власність, ні у користування. Оскільки будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА 1, здійснено ОСОБА_1 без оформлення відповідної дозвільної документації, самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню. Прокурор вважає, що діями ОСОБА_1 порушуються інтереси держави в особі Одеської міської ради та інспекції ДАБК в Одеській області, що згідно статті 121 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави у суді. Крім того, дії відповідача призвели до порушення прав землекористування її сусіда ОСОБА_2, внаслідок чого він звернувся до прокуратури зі скаргою.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2014 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно добудовані жилі приміщення: "1-1" площею 8,8 кв. м., "3-1" площею 8,3 кв. м., "3-2" площею 13,0 кв. м., "3-3" площею 26,6 кв. м., "3-4" коридор, площею 15,0 кв. м., "3-5", кухня, площею 21,2 кв. м., "3-6" санвузол, площею 5,4 кв. м., "3-7", жиле приміщення, площею 26,6 кв. м., "3-8", коридор, площею 15,0 кв. м., "3-9", кабінет, площею 17,8 кв. м., "3-10", санвузол, площею 4,1 кв. м., загальною площею 161,8 кв. м., жилою площею 88,1 кв. м., у житловому будинку під літ. "А-1" за № 3-"А", що розташований за адресою: АДРЕСА 1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_2 просить переглянути судові рішення у справі, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом однієї і тієї самої норми матеріального права, а саме статті 376 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Суд встановив, що на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2006 року та ухвали Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2007 року ОСОБА_1 набула право власності на S частин житлового будинку за АДРЕСА 1.

6 вересня 2011 року інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 здійснювала самочинне будівництво житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА 1.

Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за НОМЕР 1 від 6 вересня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Згідно з актом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 25 січня 2012 року про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт за адресою: АДРЕСА 1 встановлено, що ОСОБА_1 не виконала припис інспекції від 5 вересня 2011 року, не усунула порушення, встановлені у протоколі про притягнення її до адміністративної відповідальності від 6 вересня 2011 року та продовжує здійснювати реконструкцію житлового будинку без дозвільної документації.

Відповідно до листа управління Держкомзему у м. Одесі Головного управління Держкомзему у Одеській області Державного комітету України із земельних ресурсів за НОМЕР 2 від 4 січня 2012 року, в управлінні відсутня інформація щодо реєстрації права власності, користування, у тому числі на умовах оренди, на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА 1.

Згідно договору купівлі-продажу від 8 червня 1953 року ОСОБА_3 купив, а ОСОБА_4 продав недобудоване домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА 2. Вказаний об'єкт було набуто в період знаходження у шлюбі з ОСОБА_5. До матеріалів справи додано копію договору на право забудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 20 лютого 1950 року, реєстровий НОМЕР 3, а також витяг з рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про відведення земельної ділянки за вказаною адресою.

Згідно із договором на право забудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 20 лютого 1950 року, реєстровий НОМЕР 3, житлове управління відвело забудовнику ОСОБА_4 ділянку комунальної землі площею M кв.м. під індивідуальну забудову житлового будинку по АДРЕСА 2.

В подальшому, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ 1, та після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді R частки будинку по АДРЕСА 1, ОСОБА_5 10 вересня 1964 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідач є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та має право користуватися земельною ділянкою за вищевказаною адресою.

Відповідно до повторного висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз за НОМЕР 4 від 18 лютого 2014 року, співвласниками домоволодіння АДРЕСА 1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, між якими склався порядок користування вказаним житловим будинком, однак належним чином він не затверджений. Загальна площа самочинно збудованих приміщень ОСОБА_1 у будинку під літ "А-1", складає 161,8 кв.м., жила площа - 88,1 кв. м.

Згідно з декларацією від 17 серпня 2012 року, виданою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області щодо об'єкта за адресою: АДРЕСА 1, об'єкт готовий до введення в експлуатацію.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за НОМЕР 5 "СК" від 11 червня 2014 року скасовано реєстрацію декларації від 17 серпня 2012 року про готовність до експлуатації об'єкта з реконструкції житлового будинку під літ. "А", будівництва гаража під літ. "М", будівництва вбиральні-душу під літ. "Н", що розташовані за адресою: АДРЕСА 1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що оскільки спірна земельна ділянка виділена у відповідності до вимог закону колишнім власникам, саме на цій земельній ділянці знаходиться спірна будова, яка належить відповідачці, а тому судом не встановлено, що відповідачем порушені права Одеської міської ради або інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, в чому полягає порушення цих прав, оскільки з матеріалів справи вбачається, що із самочинним будівництвом, проведеним ОСОБА_1, не погоджується саме співвласник L частин домоволодіння ОСОБА_2.

Проте у наданій для порівняння ухвалі від 15 червня 2011 року, Верховний Суд України, як суд касаційної інстанції, виходив із того, що згідно з частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що особа на належній їй на праві власності земельній ділянці здійснила самовільне будівництво з суттєвим відхиленням від затвердженого проекту. Припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про приведення будівництва у відповідність згідно з будівельними нормами і правилами не виконала. За фактом самовільного будівництва була притягнута до адміністративної відповідальності, а тому суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, зобов'язавши особу знести самочинно збудоване майно.

У наданих для порівняння постановах Вищого господарського суду України:

- від 8 липня 2010 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про знесення самочинного будівництва, виходив з того, що по-перше здійснене відповідачем будівництво нерухомого майна без відповідних дозволів є самочинним, у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України відповідач не набуває право власності на нього; по-друге самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, є порушенням прав територіальної громади згідно Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екології та санітарно-епідеміологічної безпеки; по-третє вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує вищезазначені інтереси держави, в особі якої у даному спорі виступає міська рада.

- від 25 січня 2016 року суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про знесення самочинного будівництва. При цьому касаційний суд зазначив, що оскільки будівництво здійснено відповідачем без належного дозволу та без затвердженого проекту, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України, будівництво є самочинним. Судами встановлено факт порушення прав та законних інтересів позивача та факт здійснення відповідачем самовільного будівництва.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статті 376 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.

Будівництво об'єктів нерухомості являє собою взаємопов'язану діяльність різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.

Порядок будівництва нерухомого майна врегульовано відповідними нормативними актами, а саме: Земельним кодексом України (2768-14) ; ЦК України (435-15) ; законами України: "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , "Про архітектурну діяльність" (687-14) , "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) , "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , "Про екологічну експертизу" (45/95-ВР) , "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) .

Згідно із ст. 25 ЗУ "Про основи містобудування" (2780-12) особи винні у виконанні будівельних робіт чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього та самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Згідно статті 7 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури, що здійснює свою діяльність на території м. Одеси, є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Одеській області.

Суд встановив, що на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2006 року та ухвали Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2007 року ОСОБА_1 набула право власності на S часток житлового будинку за АДРЕСА 1.

6 вересня 2011 року інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_1 здійснювала самочинне будівництво житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА 1.

Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеські її області за НОМЕР 1 від 6 вересня 2011 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.

Згідно з актом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Одеській від 25 січня 2012 року про проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт за адресою: АДРЕСА 1, встановлено, що ОСОБА_1 не виконала припис інспекції від 5 вересня 2011 року, не усунула порушення встановлені у протоколі про притягнення її до адміністративної відповідальності від 6 вересня 2011 року та продовжує здійснювати реконструкцію житлового будинку без дозвільної документації. Таким чином, діями ОСОБА_1 порушуються інтереси держави в особі Одеської міської ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.

Таким чином, ОСОБА_1, не дивлячись на приписи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо припинення самовільного будівництва, проігнорувала їх і продовжувала проводити будівельні роботи без дозволу відповідних органів на проведення такого будівництва.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідачка розпочала будівництво без відповідних дозволів та проекту на будівництво нерухомого майна, після притягнення її до адміністративної відповідальності не припинила самочинного будівництва.

За загальним правилом ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

В особі держави виступає Одеська міська рада, яка згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Звернення прокурора із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради є законним та відповідає приписам статей 5, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таким чином, вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує зазначені вище інтереси держави, в особі якої у зазначеному спорі виступає Одеська міська рада, яка згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

При цьому, право на звернення до суду із зазначеним позовом належить органам прокуратури в інтересах держави в особі міської ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, виходячи зі змісту ч. 7 ст. 376 ЦПК України, ст. 45 ЦПК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 7 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Однак у справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, не врахував, що загальна площа самочинно збудованих приміщень у будинку складає 161,8 кв.м., не встановив, чи вважається зазначене майно самочинним будівництвом в розумінні статті 376 ЦК України.

Крім того, суди не врахували положень ч. 7 ст. 376 ЦПК України, ст. 45 ЦПК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 7 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та не звернули уваги на те, що самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки, а тому здійснене у населеному пункті самочинне будівництво призводить до порушення передбачених законодавством прав та інтересів громад в особі відповідних органів місцевого самоврядування.

Посилання заявника на невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам викладеним у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року не заслуговують на увагу, оскільки Верховним Судом України у зазначеній постанові висловлену правову позицію щодо застосування статті 15 ЦПК України (компетенція судів щодо розгляду цивільних справ), а не щодо застосування положень статті 376 ЦК України.

За таких обставин, рішення апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції необхідно скасувати, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Згідно статті 7 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За загальним правилом ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок.

Згідно із ст. 25 ЗУ "Про основи містобудування" (2780-12¦s25) особи винні у виконанні будівельних робіт чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього та самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

В особі держави виступає Одеська міська рада, яка згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Звернення прокурора із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради є законним та відповідає приписам статей 5, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таким чином, вчинення відповідачем протиправних дій у вигляді самочинного будівництва порушує зазначені вище інтереси держави, в особі якої у зазначеному спорі виступає Одеська міська рада, яка згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), здійснює повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту.

При цьому, право на звернення до суду із зазначеним позовом належить органам прокуратури в інтересах держави в особі міської ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, виходячи зі змісту ч. 7 ст. 376 ЦПК України, ст. 45 ЦПК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 7 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-579цс17