розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Урожай" про визнання правочинів недійсними, скасування права власності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння за заявою закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року,

У лютому 2014 року закрите акціонерне товариство "Слов'янськолія" (далі - ЗАТ "Слов'янськолія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна компанія "Урожай" (далі - ТОВ "ТК "Урожай"), в якому просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна на вулиці Свободи, 85, у місті Слов'янську Донецької області, укладений 22 серпня 2011 року ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай"; скасувати право власності ТОВ "ТК "Урожай" на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв. м, що знаходяться за вказаною адресою; визнати право власності на цей об'єкт нерухомого майна за ЗАТ "Слов'янськолія", витребувати його з чужого незаконного володіння ТОВ "ТК "Урожай" і повернути у власність ЗАТ "Слов'янськолія"; визнати недійсним укладений ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" договір купівлі-продажу земельних ділянок від 10 березня 2011 року; скасувати право власності ТОВ "ТК "Урожай" на ці земельні ділянки, визнати за ЗАТ "Слов'янськолія" право власності на вказані земельні ділянки, витребувати їх з чужого незаконного володіння ТОВ "ТК "Урожай" та повернути у власність ЗАТ "Слов'янськолія"; визнати недійсними укладені ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" договори купівлі-продажу від 13 вересня 2011 року № А13091, від 15 вересня 2011 року № А30091 та від 3 січня 2012 року № Б03011 рухомого майна, що знаходиться за тією самою адресою; визнати за ЗАТ "Слов'янськолія" право власності на рухоме майно, що було предметом вказаних договорів, витребувати його з чужого незаконного володіння ТОВ "ТК "Урожай" та повернути у власність ЗАТ "Слов'янськолія"; стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Слов'янськолія" 25 тис. грн.

На обґрунтування позову ЗАТ "Слов'янськолія" посилалося на те, що укладені між ним та ТОВ "ТК "Урожай" договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна суперечать нормам чинного законодавства, укладені з боку позивача не уповноваженою на ці дії особою та за відсутності обов'язкової згоди на продаж вказаного майна загальних зборів ЗАТ "Слов'янськолія". Крім того, ЗАТ "Слов'янськолія" вказувало, що за спірними правочинами відбулось неправомірне відчуження цілісного майнового комплексу ЗАТ "Слов'янськолія", а тому майно, що належить на законних підставах позивачу, без правових підстав незаконно знаходиться у ТОВ "ТК "Урожай".

Позивач зазначав, що відповідно до умов договорів поруки від 10 березня 2011 року, 22 серпня 2011 року, 13 вересня 2011 року, 15 вересня 2011 року та 3 січня 2012 року ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань ТОВ "ТК "Урожай", що виникають з оспорюваних договорів на загальну суму 25 тис. грн, а тому внаслідок порушення спірними договорами купівлі-продажу законних прав та інтересів позивача ОСОБА_1зобов'язаний сплатити цю суму.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року вимоги ЗАТ "Слов'янськолія" задоволено. Визнано недійсним укладений між ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" договір купівлі-продажу нерухомого майна на вулиці Свободи, 85, у місті Слов'янську Донецької області від 22 серпня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 262. Скасовано право власності ТОВ "ТК "Урожай", зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 серпня 2011 року комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янська" за реєстраційним номером 2236463, на нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9) загальною площею 70030,8 кв. м, що знаходяться за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, 85. Визнано за ЗАТ "Слов'янськолія" право власності на об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі (основних будівель - 90, споруд - 9), загальною площею 70 030,8 кв. м, що було предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22 серпня 2011 року і знаходиться за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, 85, та витребувано вказаний об'єкт нерухомого майна з володіння ТОВ "ТК "Урожай" і повернуто у власність ЗАТ "Слов'янськолія" шляхом укладання акта прийому-передачі нерухомого майна. Визнано недійсним укладений між ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" договір купівлі-продажу земельних ділянок від 10 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 472.

Скасовано право власності ТОВ "ТК "Урожай", що виникло на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 10 березня 2011 року, зареєстрованого за № 472 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки.

Визнано за ЗАТ "Слов'янськолія" право власності на зазначені земельні ділянки та витребувано їх із чужого незаконного володіння ТОВ "ТК "Урожай" і повернуто у власність ЗАТ "Слов'янськолія" шляхом укладання акта прийому-передачі цього майна.

Визнано недійсним укладений між ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" договір купівлі-продажу рухомого майна від 13 вересня 2011 року № А13091 що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, 85, визнано право власності на це майно за ЗАТ "Слов'янськолія" та витребувано його з володіння ТОВ "ТК "Урожай".

Визнано недійсним укладений між ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" договір купівлі-продажу від 15 вересня 2011 року № А30091 рухомого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, 85, визнано право власності за ЗАТ "Слов'янськолія" на це майно та витребувано це майно з володіння ТОВ "ТК "Урожай" шляхом укладання акта прийому-передачі рухомого майна.

Визнано недійсним укладений між ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" договір купівлі-продажу від 3 січня 2012 року № Б03011 рухомого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, 85, визнано за ЗАТ "Слов'янськолія" право власності на це майно та витребувано його з володіння ТОВ "ТК "Урожай" і повернуто у власність ЗАТ "Слов'янськолія" шляхом укладання акта прийому-передачі рухомого майна.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Слов'янськолія" 25 тис. грн.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2014 року скасовано. У задоволенні позову ЗАТ "Слов'янськолія" до ОСОБА_1 про стягнення 25 тис. грн відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог ЗАТ "Слов'янськолія" до ТОВ "ТК Урожай" про визнання правочинів недійсними, скасування права власності, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння закрито.

У заяві про перегляд заявник порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року з підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статей 553, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статті 16 (далі - Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) ).

На обґрунтування заяви заявник додав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2014 року, в якій, на думку заявника, по-іншому застосовані зазначені норми права.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ЗАТ "Слов'янськолія" та ТОВ "ТК "Урожай" уклали договори купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, а саме 10 березня 2011 року - договір купівлі-продажу земельних ділянок, 22 серпня 2011 року - нежилих будівель, 13 вересня 2011 року, 15 вересня 2011 року, 3 січня 2012 року - рухомого майна.

З метою забезпечення виконання зазначених договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 як поручителем ЗАТ "Слов'янськолія" укладено з ТОВ "ТК "Урожай" договори поруки, за умовами яких ОСОБА_1 зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ЗАТ "Слов'янськолія" в сумі по 5 тис. грн за кожним із цих договорів.

Ухвалюючи в порядку цивільного судочинства рішення про задоволення позову ЗАТ "Слов'янськолія", суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу, представник позивача не був наділений відповідними повноваженнями та діяв з порушенням порядку, встановленого статутом ЗАТ "Слов'янськолія". У той самий час, задовольняючи вимоги про стягнення з ОСОБА_1 як з поручителя 25 тис. грн., суд убачав наявність підстав для покладення відповідальності на поручителя, оскільки ТОВ "ТК "Урожай" не виконав узяті на себе зобов'язання за договором.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 як з поручителя 25 тис. грн, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, керуючись нормами статей 553, 554 ЦК України, виходив з того, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань саме стороною договорів - боржником, проте підставою позову ЗАТ "Слов'янськолія" є порушення зобов'язань за спірними договорами не боржником, а самим кредитором, тому відсутні підстави для відповідальності ОСОБА_1 як поручителя.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ЗАТ "Слов'янськолія" до ТОВ "ТК "Урожай", апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, зазначив, що позовні вимоги до ОСОБА_1 та до ТОВ "ТК "Урожай" не пов'язані між собою і підлягають розгляду за правилами різного виду судочинства, у той час як відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

В іншій справі у подібних правовідносинах, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилається у своїй заяві ЗАТ "Слов'янськолія", суд касаційної інстанції в ухвалі від 17 липня 2014 року, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, якою було скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позову компанії "Містало ЛТД" до ТОВ "Миколаїввторстальмет", ТОВ "Дніпровторстальмет" та ОСОБИ_3 про стягнення грошових коштів солідарно та закрито провадження в частині спору юридичних осіб, та, направляючи справу на новий розгляд, указав на нез'ясованість апеляційним судом питання щодо взаємопов'язаності позовних вимог до юридичних та фізичних осіб і не висловився з приводу правильного застосування норм статей 553, 554 ЦК України.

З огляду на викладене обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. Відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.