розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", третя особа - відділ Держкомзему у Новоазовському районі Донецької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за заявою дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"), третя особа - відділ Держкомзему у Новоазовському районі Донецької області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Позивачка зазначала, що їй належить земельна ділянка площею S, яка розташована на території Лебединської сільської ради Новоазовського району Донецької області. 27 березня 2009 року нею з ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років. Посилаючись на те, що в укладеному договорі оренди відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, позивачка просила визнати його недійсним.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 12 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" просить скасувати судове рішення касаційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 15 Закону України "Про оренду землі", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею S, яка розташована на території Лебединської сільської ради Новоазовського району Донецької області.

У 2009 році між позивачкою та ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено договір оренди землі, який було зареєстровано в 2012 році в Новоазовському РВ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам".

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що під час укладення договору оренди землі сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", - у спірному договорі відсутні умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Залишаючи без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції помилково виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі є недійсним у силу статті 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки він укладений без дотримання вимог цієї норми щодо узгодження всіх істотних умов, а саме умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Такий висновок є передчасним.

При цьому судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушує право позивача відсутність у договорі оренди зазначеної умови, її істотності, а також судом не з'ясовано, у чому саме полягає порушення законних прав позивачки.

До такого ж висновку у своїй ухвалі від 29 січня 2014 року дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 15 Закону України "Про оренду землі" посилається у своїй заяві ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

Заяву дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Правова позиція у справі №6-110цс14

Виходячи з того, що відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди передбаченої частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" такої істотної умови, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, визначити істотність цієї умови, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.