розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що на підставі державного акта на право власності йому належить земельна ділянка площею S_1, яка розташована на території Республіканської сільської ради Володарського району Донецької області.

20 грудня 2006 року він і дочірнє підприємство "Ілліч-Агро Донбас" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") уклали договір оренди, згідно з яким передав дочірньому підприємству в користування вказану земельну ділянку.

Договір оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон України "Про оренду землі" (161-14) ), істотних умов, а саме в договорі не вказано:

якісні характеристики землі за її складом і видом угідь (ріллі, сіножаті, пасовища тощо);

нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

умови страхування земельної ділянки;

сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Також у договорі оренди земельної ділянки відсутня встановлена частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) його невід'ємна частина - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а сам договір не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220 (220-2004-п) "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Оскільки відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) підставою для визнання договору оренди землі недійсним є відсутність у ньому всіх істотних умов, ОСОБА_1 просив визнати укладений 20 грудня 2006 року ним і ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" договір оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язати останнє повернути йому земельну ділянку.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 24 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні вимоги ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" застосувати строк позовної давності відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за його касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2013 року.

У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й прийняття нового судового рішення, яким позов задовольнити, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", відділу Державного агентства земельних ресурсів у Володарському районі Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди недійсними, скасування державної реєстрації.

Так, постановляючи ухвалу від 27 листопада 2013 року, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову й виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди землі в порушення частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) не містить усіх істотних умов, які є обов'язковими для такого договору, що відповідно до частини другої цієї статті є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди недійсними.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що під час укладення договору оренди земельної ділянки сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , про відсутність яких у договорі стверджував позивач, і що підстав для застосування частини другої цієї статті щодо визнання договору оренди недійсним немає.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаній для прикладу ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами у справі, яка переглядається, установлено, що на підставі державного акта на право власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею S_1, яка розташована на території Республіканської сільської ради Володарського району Донецької області.

20 грудня 2006 року ОСОБА_1 і ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" уклали договір оренди, згідно з яким ОСОБА_1 передав дочірньому підприємству в користування вказану земельну ділянку.

21 травня 2007 року договір оренди зареєстрований у Володарському районному відділі державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів".

1 січня 2010 року ОСОБА_1 і ДП "Ілліч-Агро Донбас" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20 грудня 2006 року, яку 15 листопада 2010 року зареєстровано.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону (161-14) є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірний договір оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , істотних умов, зокрема умови використання та цільового призначення земельної ділянки.

Проте в пункті 1 договору оренди землі передбачено передання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка належить йому на підставі державного акта на право власності, в оренду відповідачеві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, і це збігається з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки, зазначеним у державному акті.

Також позивач указував на відсутність у договорі умови збереження стану об'єкта оренди.

Однак у пункті 2.1 договору визначено право орендодавця вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, дотримання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони. Пунктом 3.2 договору передбачено обов'язок орендаря дотримуватися відносно об'єкта оренди вимог, встановлених пунктом 2.1 договору, і виконання обов'язків відповідно до умов договору оренди та Земельного кодексу України (2768-14) ; не допускати погіршення екологічного стану й родючості земельної ділянки. Пунктом 7.3. додаткової угоди від 1 січня 2010 року вищезазначений перелік доповнено забороною проводити сільськогосподарські пали (спалювання стерні, післяжнивних залишків та розведення багать на полях) без відповідного дозволу, отриманого у встановленому законом порядку.

Ще однією істотною умовою, про відсутність якої в договорі стверджував позивач, є умови і строки передачі земельної ділянки орендарю.

Натомість у пункті 2.2. договору передбачено обов'язок орендодавця передати в користування земельну ділянку за актом приймання-передачі протягом 10 днів з моменту державної реєстрації договору у стані, придатному для використання за цільовим призначенням. Як установлено апеляційним судом, будь-яких доказів щодо затримання передачі земельної ділянки в оренду немає.

Крім того, як указував ОСОБА_1, у договорі відсутні умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Відповідно до пункту 8.1. договору сторони узгодили, що договір укладається строком на 15 років і починає діяти з дати його державної реєстрації. Пунктом 3.2. договору передбачено обов'язок орендаря після закінчення строку дії договору оренди повернути орендодавцю земельну ділянку в стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

Також позивач зазначав, що в договорі не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Проте, в пункті 3.2. договору сторони визначили, що ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини несе орендар.

Вищезазначені обставини справи встановлені апеляційним судом, з яким погодився суд касаційної інстанції.

Крім наведеного, апеляційним судом установлено наявність у договорі такої істотної умови, як орендна плата із зазначенням її індексації, а саме в пункті 5.2 договору оренди сторони передбачили орендну плату такою, що підлягає індексації згідно діючого законодавства України. У додатковій угоді від 1 січня 2010 року, що є невід'ємною частиною спірного договору, сторонами уточнено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації грошової оцінки земельної ділянки, що станом на 1 січня 2010 року становить 68 839 грн 30 коп.

Така істотна умова, як передача в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, на час виникнення спірних правовідносин у статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) була відсутня. До того ж пунктом 3.1. додаткової угоди від 1 січня 2010 року визначено право орендаря передавати в заставу, а також вносити до статутного фонду право оренди земельної ділянки за письмовою згодою орендодавця.

Оскільки позивач і відповідач дійшли згоди з усіх вищенаведених істотних умов договору оренди землі, які передбачені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини другої цієї статті щодо визнання договору оренди землі недійсним.

Якісні характеристики землі за її складом і видом угідь (ріллі, сіножаті, пасовища тощо), нормативна грошова оцінка земельної ділянки та умови страхування земельної ділянки, зазначені ОСОБА_1 істотними умовами договору оренди землі, які відсутні в спірному договорі, не були передбачені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) на момент виникнення спірних правовідносин, а тому узгоджувати й зазначати такі умови в договорі не було обов'язковим.

Невідповідність спірного договору оренди землі Типовому договору оренди землі та відсутність установленої частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) у договорі оренди землі його невід'ємної частини - акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - не є підставою для визнання указаного договору недійсним відповідно до частини другої статті 15 цього Закону (161-14) .