Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду 

України у складі:

Головуючого                       Яреми А.Г.,

Суддів:                           Барбари В.П., Ємця А.А., Потильчака О.І.,

                                  Патрюка М.В., Балюка М.І., Берднік І.С.,

                                  Гуменюка В.І., Колесника П.І., 

                                  Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., 

                                  Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

                                  Сімоненко В.М., Шицького І.Б.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року,

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивачка зазначала, що 17 жовтня 2007 року вона уклала з відповідачем два договори строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» (далі - Договір банківського вкладу) на 18 місяців зі сплатою 5 % річних. Після закінчення строку договору позивачка звернулась до банку із заявою про повернення вкладу, в чому їй було відмовлено з посиланням на введення тимчасової адміністрації банку. За таких обставин позивачка просила стягнути із ПАТ «КБ «Надра» на її користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за весь час прострочення в сумі 11,62 тройських унцій золота.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 серпня 2013 року, у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ч. 2 ст. 625 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_2 на заперечення заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднаковогозастосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах, у разі, якщо установить, що воно є незаконним.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з висновками якого погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив із того, що зобов'язання за банківськими вкладами в банківських металах у злитках золота не є грошовим зобов'язанням, а тому відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України.

Такий висновок суду є правильним.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до положень статей 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад) зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Водночас Законом України «Про банки і банківську діяльність» (2121-14) поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання.

Загальний порядок залучення банками України банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (z1256-03) .

Згідно із цим Положенням (z1256-03) операції банків з банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських металів відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України з питань здійснення операцій з банківськими металами (пункт 1.1 Положення (z1256-03) ); банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника – у національній валюті (пункт 1.6 Положення (z1256-03) ).

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ«КБ«Надра»було укладено два договори строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб», відповідно до умов яких позивач передала банку банківський метал у золотих злитках 999,9 проби загальною масою 2 925 та 1 000 грамів, що становить 94 тройських унцій, строком на 18 місяців з датою повернення 17 квітня 2009 року з процентною ставкою 5 % річних. Видача нарахованих процентів також обумовлена у злитках золота.

ПАТ«КБ«Надра»повернув ОСОБА_1 строковий банківський вклад у банківських металах, а саме: 5 січня 2012 року - 32,15 тройських унцій золота, що складало за офіційним курсом Національного Банку України 411 765 грн. 92 коп.; 26 січня 2012 року - 32,15 тройських унцій золота, що еквівалентно 411 765 грн. 92 коп.; 4 квітня 2012 року - 64,30 тройських унцій золота, що еквівалентно 860 188 грн. 42 коп., затримавши виконання зобов'язань. За таких обставин позивачка просила стягнути із ПАТ «КБ «Надра» на її користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за весь час прострочення в сумі 11,62 тройських унцій золота.

За умовами укладених сторонами договорів банківського вкладу були відкриті вкладні рахунки у банківських металах, відповідно банк взяв на себе зобов'язання сплатити вкладнику суму вкладу й нараховані за ним проценти в банківському металі, а не в грошових одиницях, а тому таке правовідношення не є грошовим зобов'язанням та до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 625 ЦК України.

Саме з такого розуміння зазначеної норми матеріального права виходив суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2011 року, 19 вересня 2012 року, 5 грудня 2012 року, 26 грудня 2012 року, 27 лютого 2013 року, 27 травня 2013 року, 30 травня 2013 року та постановою Вищого господарського суду від 18 січня 2011 року,на які як на приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції ст. 625 ЦК України посилається заявниця, у справах з аналогічних правовідносинкасаційний суд виходив із того,що за невиконання зобов'язання за договором банківського вкладу зі сплати процентів у банківському металі - золоті на боржника покладається відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних у порядку статті 625 ЦК України.

Наведені приклади свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 625 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Однак у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є законним, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 2 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Зобов'язання за договором банківського вкладу в банківському металі - золоті не є грошовим зобов'язанням, оскільки в ньому не передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, тому до таких правовідносин положення статті 625 ЦК України не застосовуються.