Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого: Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Житкова В. В., Маринченка В. Л., Мушинського М. М., Терлецького О. О., при секретарі судового засідання Журіній О. О. (за участю представників: ВАТ "Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика" – ОСОБА1, Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції – ОСОБА2), розглянувши скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ДПІ) про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі за позовом ВАТ "Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика" до ДПІ про визнання недійсними рішень, встановила:

У листопаді 2004 року ВАТ "Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика" звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ N 0013161542/0, N 0013151542/0, N 0013131542/0, N 0013101542/0, N 0013111542/0, N 0013141542/0, N 0013121542/0, N 0013091542/0, N 0013081542/0, N 0013071542/0, N 0013061542/0, N 0013041542/0, N 0013031542/0, N 0013021542/0, N 0012871542/0, N 0012881542/0, N 0012931542/0, N 0012991542/0, N 0013221542/0, N 0013231542/0, N 0013201542/0, N 0013211542/0, N 0013171542/0, N 0013181542/0, N 0013191542/0, N 0013011542/0, N 0013051542/0 від 30 квітня 2004 року, якими позивача зобов'язано сплатити штрафні санкції за несвоєчасну сплату акцизного збору на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В обґрунтування позову товариство посилалось на те, що ДПІ в порушення вимог ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було нараховано штрафні санкції в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Також позивачем зазначено, що штрафні санкції по акцизному збору помилково нараховані на суми податкових зобов'язань, яким надано розстрочення згідно з ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в момент дії договорів про розстрочення податкового боргу.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих рішень.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2005 року, позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ N 0013161542/0, N 0013151542/0, N 0013131542/0, N 0013101542/0, N 0013111542/0, N 0013141542/0, N 0013121542/0, N 0013091542/0, N 0013081542/0, N 0013071542/0, N 0013061542/0, N 0013041542/0, N 0013031542/0, N 0013021542/0, N 0013011542/0, N 0013051542/0 від 30 квітня 2004 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року зазначені судові рішення залишені без змін. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що по податкових зобов'язаннях, які виникли в період дії мораторію, штрафні санкції за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

У скарзі ДПІ до Верховного Суду України про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року ставиться питання про її скасування і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та наведено постанову касаційного суду, в якій по-іншому застосована дана норма права.

Скарга податкової інспекції підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, ухвалою арбітражного суду Хмельницької області від 15 грудня 2000 року було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26 грудня 2002 року провадження у справі було припинено у зв'язку з затвердженням мирової угоди сторін.

Судові інстанції прийшли до висновку, що, оскільки податкові зобов'язання по акцизному збору виникли у позивача протягом періоду з 15 грудня 2000 року по 26 грудня 2002 року, на них поширювалась дія мораторію, і нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання даних зобов'язань податковою інспекцією було здійснено неправомірно.

Проте, з обґрунтованістю такого висновку погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань по акцизному збору настав у позивача після 15 грудня 2000 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Посилання судів при вирішенні даної справи на пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з яким, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, є помилковим.

Наведені положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не є такими, що припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що фактичні обставини встановлені судовими інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати постановила:

Скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2005 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 21 лютого 2005 року у частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень скасувати, а у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.