Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, а також за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, треті особи – перша Павлоградська державна нотаріальна контора, АКБ "УкрСиббанк", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", агентство по нерухомості ПП "Город", про розірвання договору, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення. Позивач зазначав, що 27 грудня 2005 року уклав з відповідачами договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та в січні 2006 року здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру за собою, однак відповідачі квартири не звільняють та створюють йому перешкоди у користуванні нею. За таких обставин позивач просив про задоволення позову.

У листопаді 2006 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до суду із зустрічним позовом, який в подальшому уточнили, до ОСОБА_6, ОСОБА_10, треті особи – перша Павлоградська державна нотаріальна контора, АКБ "УкрСиббанк", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", агентство по нерухомості ПП "Город", про розірвання договору, посилаючись на те, що мали намір виручити від продажу квартири суму, еквівалентну 12 000 доларів США, однак до сих пір ця сума покупцем ОСОБА_6 їм не сплачена.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 9 липня 2008 року у первісному позові відмовлено, а зустрічний задоволено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким первісний позов задоволено, а у зустрічному відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про відмову у розірванні договору купівлі-продажу квартири та про виселення її колишніх власників апеляційний суд виходив із того, що договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено їх представником, який діяв в межах наданих йому за довіреністю повноважень, а той факт, що продавці не отримали суми від продажу квартири, на яку розраховували, може бути підставою для пред’явлення вимоги до свого представника про відшкодування шкоди, завданої неналежним представництвом, а не для розірвання договору купівлі-продажу.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотних порушень договору другою стороною.

Судом установлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були власниками квартири АДРЕСА_1. 8 серпня 2005 року вони надали ОСОБА_10 довіреність, якою доручили їй продати зазначену квартиру за ціною і на умовах, визначених нею самостійно, виходячи із розумної доцільності. 27 грудня 2005 року ОСОБА_10, діючи від імені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі виданої їй довіреності уклала з ОСОБА_6 договір, за яким продала квартиру. Згідно з п. 6 договору продаж вчинено за 14 771 грн., які продавці ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали до підписання договору (а.с. 6).

Встановивши такі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір укладено від імені ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їх представником, який діяв в межах наданих ними йому повноважень і покупцем умови договору виконано, у зв’язку з чим у позові про його розірвання слід відмовити, а неотримання продавцями від продажу квартири суми, на яку вони розраховували, може бути підставою для пред’явлення ними позову до свого представника про відшкодування шкоди, завданої їм неналежним представництвом їх інтересів при укладенні спірного договору.

За таких обставин апеляційним судом також обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом їх виселення з неї.

Таким чином, рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відхилити і залишити рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2008 року без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.