Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", третя особа - ОСОБА_7, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середн ього заробітку за час вимушеного прогулу й відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бориспільського міськрайонного суду від 10 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 вересня 2007 року його було звільнено із займаної посади начальника аеровокзального комплексу на підставі наказу директора державного підприємства (далі - ДП) "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 12 вересня 2007 року № Н-11-07-744/п за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва, скороченням штату і відмовою від переведення на іншу роботу.

Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки воно було проведене без своєчасного повідомлення профспілкової організації, врахування його переважного права на залишення на роботі, кваліфікації та продуктивності праці, просив визнати наказ директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 12 вересня 2007 року № Н-11-07-744/п незаконним, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 10 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу не пізніше як через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

ОСОБА_6 працював на посаді начальника аеровокзального комплексу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

З метою оптимізації чисельності персоналу, вдосконалення процесу наземного обслуговування повітряних суден та скорочення адміністративних витрат 10 липня 2007 року тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" було видано наказ "Про зміну в організаційній структурі та штатному розписі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", яким було скорочено ряд посад, у тому числі скорочено посаду начальника аеровокзального комплексу підприємства. З наказом ОСОБА_6 був ознайомлений 12 липня 2007 року та йому запропоновано переведення на вакантні посади.

30 серпня 2007 року ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення ОСОБА_6 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва, скороченням штату працівників.

Згідно з випискою з протоколу №42 засідання профспілкового комітету ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 11 вересня 2007 року вирішено не надавати згоду на звільнення ОСОБА_6, оскільки адміністрація не проінформувала профспілковий комітет за три місяці до проведення реорганізації та скорочення штату працівників.

Наказом директора ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" від 12 вересня 2007 року ОСОБА_6 було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва, скороченням штату працівників.

Ураховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку, що посада начальника аеровокзального комплексу, яку обіймав ОСОБА_6, була єдиною на підприємстві, її скорочено й будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована. Даючи оцінку рішенню профспілкового комітету ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" суди прийшли до правильного висновку, що відмова в наданні згоди на звільнення ОСОБА_6 є необґрунтованою, відсутні посилання на порушення адміністрацією норм трудового законодавства щодо підстав та порядку звільнення ОСОБА_6 Крім того, від вакантних посад ОСОБА_6 відмовився.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані в касаційному порядку судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 10 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.