Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом військової частини А-4465 та квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення зі службової квартири без надання іншого жилого приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 4 серпня 2008 року,

У грудні 2006 року військова частина А-4465 та квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що під час проходження ОСОБА_6 військової служби у військовій частині А-4465, яка розташована в м. Миколаєві по вул. Аеродромній № 1, йому на час виконання обов'язків військовослужбовця на сім'ю із чотирьох осіб надана службова двокімнатна квартира, жилою площею 39, 6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Вважаючи, що ОСОБА_6 втратив право користування зазначеною службовою квартирою, оскільки він звільнений із військової служби й у нього та у його сім'ї є приватизована квартира АДРЕСА_2, яку він отримав під час проходження військової служби, позивачі з урахуванням уточнень своїх вимог просили виселити ОСОБА_6 та членів його сім’ї ОСОБА_7, ОСОБА_8 зі спірної службової квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 4 серпня 2008 року, позов задоволено, ухвалено виселити відповідачів зі службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Ухвалюючи рішення про виселення відповідачів зі службового жилого приміщення без надання іншого житла, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, застосував до спірних правовідносин ст. 124 ЖК Української РСР і виходив із того, що ОСОБА_6 звільнений з військової служби, а тому втратив право користування службовим житлом; крім того, йому на сім’ю у складі чотирьох осіб під час проходження військової служби у м. Саки Автономної Республіки Крим від Міністерства оборони України надана трикімнатна квартира АДРЕСА_2, отже він забезпечений житлом для постійного проживання, тому надання йому вдруге іншого жилого приміщення в м. Миколаєві чинним законодавством не передбачено.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дійсно, згідно зі ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Разом із тим, відповідно до ст. 125 ЖК Української РСР та п. 35 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37 (37-88-п) (далі - Положення), без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 цього кодексу та п. 34 Положення (37-88-п) , не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.

Судами встановлено, що під час передислокації військової частини А- 4465 із смт Новофедорівки Сакського району Автономної Республіки Крим до м. Миколаєва майора ОСОБА_6 для подальшого проходження військової служби було направлено до м. Миколаєва.

Рішенням житлової комісії від 17 грудня 2004 року відповідачу виділена службова двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 70, 62 м2 та на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 грудня 2004 року видано ордер на вселення № 756 на сім'ю в складі чотирьох осіб.

Згідно з витягом із наказу начальника Генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 30 вересня 2006 року № 311 ОСОБА_6 звільненій із військової служби у запас за п. 67 пп. "В" у зв'язку зі скороченням штатів із залишенням на позачерговому квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України (а.с. 25).

Проте суди в порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначені положення закону й на викладені обставини уваги не звернули та не перевірили, чи не належить відповідач до кола осіб, які згідно з вимогами ст. 125 ЖК України не підлягають виселенню зі службового приміщення без надання іншого жилого приміщення, що має значення для вирішення справи.

За таких обставин оскаржувані в касаційному порядку судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 4 серпня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.