Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ КБ "ПриватБанк") на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2010 року,

У червні 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулось із позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно – квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1, та виселення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 7 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 111 060 (сто одинадцять тисяч шістдесят) грн. У рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору, 7 квітня 2008 року між сторонами укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_6 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_6 не виконує умови кредитного договору, у зв’язку з чим у банку виникли підстави для звернення до суду.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення їх позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Установлено, що 7 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 111 060 (сто одинадцять тисяч шістдесят) грн., які складаються з: 100 000 (сто тисяч) грн. на споживчі цілі, а також 11 060 (одинадцять тисяч шістдесят) грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою 1,38 відсотків на місяць на суму залишку за кредитом та встановленим порядком погашення суми основної заборгованості, з кінцевим терміном повернення – до 7 квітня 2018 року.

У забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов’язань за кредитним договором 7 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_6 передала в іпотеку нерухоме майно – квартира АДРЕСА_1 яка є власністю поручителя.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_6 допущено заборгованість у розмірі 98 500 (дев’яносто вісім тисяч п’ятсот) грн. 74 коп.

На час розгляду справи в суді заборгованість за кредитним договором у позичальника склала 97 791 (дев’яносто сім тисяч сімсот дев’яносто одна) грн. 91 коп. (а.с. 62).

Пунктом 8.1.1 кредитного договору, укладеного 7 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6, на позичальника покладено обов’язок повернення кредиту згідно порядку та в строки, передбачені умовами цього договору.

У разі порушення термінів оплати, передбачених пунктом 8.1.1 кредитного договору, укладеного 7 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6, на 120 календарних днів (в тому числі і оплати заборгованості не в повному обсязі) – строком повернення кредиту є останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів (пункт 8.1.2 кредитного договору від 7 квітня 2008 року).

Пунктом 24 іпотечного договору від 7 квітня 2008 року передбачено, що в разі порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що банком, у порушення умов договору іпотеки, укладеного 7 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6, не направлено іпотекодавцю та позичальнику письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, чим порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Також у відповідача перед позивачем станом на 20 березня 2009 року відсутня прострочена заборгованість по кредиту строком більш ніж 120 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Керуючись статтями 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.