розглянувши у порядку письмового провадження скаргу прокуратури Херсонської області (далі - прокуратури) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури про стягнення грошової допомоги при звільненні,

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з прокуратури грошової допомоги при звільненні за 34 повні роки вислуги у розмірі 18 385,50 грн. на підставі ч.15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

У ході розгляду справи позивачкою збільшено позовні вимоги та поставлено питання про стягнення на її користь 25 497,96 грн.

Відповідачем позовні вимоги були визнані частково у сумі 3610,80 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 24 жовтня 2003 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 лютого 2004 року, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 1 березня 1991 року була звільнена з посади старшого помічника прокурора у зв'язку з виходом на пенсію за віком. Після внесення змін Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-III (2663-14) до ч.15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" позивачка набула право на грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури, оскільки положення цієї статті, відповідно до ч.18 ст.50-1 Закону, поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року зазначені судові рішення залишені без змін з тих же підстав.

У скарзі прокуратура Херсонської області ставить питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року і направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. В обгрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права та наведено ухвали касаційного суду, в яких по-іншому застосована одна і та ж норма права.

Скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону від 26 листопада 1993 року N 3662-12) врегульовуються питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих. Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-III (2663-14) до ч.15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" були внесені зміни, згідно з якими, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

При цьому в ч.18 ст.50-1 даного Закону зазначено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.

Разом з тим, системний аналіз змісту ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", вимоги Конституції України (254к/96-ВР) та чинного законодавства не дають підстав для поширення вказаного положення ч.18 ст.50-1 Закону, зокрема, на ч.15 ст. 50-1 Закону щодо виплати грошової допомоги при виході на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 була звільнена з роботи у зв'язку з виходом на пенсію ще у березні 1991 року, а зміни до ч.15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", що передбачили виплату грошової допомоги при виході на пенсію, набули чинності 26 липня 2001 року, позивачка не має законних підстав для отримання такої допомоги.

Беручи до уваги те, що ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" врегульовує широке коло питань щодо пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих, зокрема, і питання, пов'язані з перерахунком призначених пенсій, на думку колегії суддів, саме на такі правовідносини спрямовував законодавець дію ч.18 ст.50-1 Закону.

Враховуючи те, що фактичні обставини встановлені судовими інстанціями повно та правильно, проте, неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а колегія суддів постановляє нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати

Скаргу прокуратури Херсонської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 року, ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 лютого 2004 року та рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 24 жовтня 2003 року скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.