СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.12.2003
(Витяг)
У грудні 2001 р. А.Л. звернулася в суд із позовом до А.В. про
визнання його таким, що втратив право на жиле приміщення.
Позивачка зазначала, що з 1982 по 1995 р. перебувала з
відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу вони мають двох
неповнолітніх дітей. У 1988 р. відповідачеві для проживання його
сім'ї з чотирьох осіб була надана кімната в гуртожитку для
малосімейних в м. Черкасах. У 1997 р. статус будинку було змінено,
і зараз він є житловим. Нині в спірній квартирі проживають
позивачка та діти, а відповідач із жовтня 2000 р. в квартирі не
проживає, мешкаючи у своїх батьків. Квартирну плату та за
комунальні послуги, а також аліменти на дітей відповідач не
сплачує. Маючи на утриманні двох дітей і перебуваючи в скрутному
матеріальному становищі, позивачка не в змозі сплачувати квартирну
плату та за комунальні послуги за відповідача, який не проживає в
квартирі більше року, тому просила суд визнати його таким, що
втратив право на жиле приміщення.
Соснівський районний суд рішенням від 30 січня 2002 р. позов
А.Л. задовольнив, визнавши А.В. таким, що втратив право на жиле
приміщення на підставі ст. 71 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
.
Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 18 жовтня
2002 р. рішення суду першої інстанції залишив без зміни.
У касаційній скарзі А.В. просив скасувати постановлені у
справі рішення, посилаючись на неправильне застосування судами
вимог матеріального і процесуального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що А.В. втратив право
на зазначене жиле приміщення, оскільки був відсутній у ньому понад
шість місяців, проте такий висновок зроблено без перевірки всіх
обставин справи.
Згідно зі ст. 71 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
при тимчасовій відсутності
наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення
протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були
відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за
їхньої заявою може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору -
судом.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці
застосування судами Житлового кодексу України" ( v0002700-85 ) (v0002700-85)
у
справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що
втратив право користування жилим приміщенням, необхідно
з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені
строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб,
які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших
членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Суд
першої інстанції ухвалив рішення всупереч вимогам процесуального
права, не зазначивши строку відсутності А.В. у спірному житлі, не
перевіривши доводи відповідача на обгрунтування причин, через які
він не проживав у квартирі. Апеляційний суд також не перевірив
підстав відсутності відповідача у жилому приміщенні тривалий час,
необгрунтовано погодившись із висновками місцевого суду.
У зв'язку з тим, що постановлені у справі рішення не
відповідають вимогам ст. 71 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
та статей 40
( 1501-06 ) (1501-06)
, 202, 203 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
, і керуючись статтями 334,
343 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у цивільних справах Верховного
Суду України касаційну скаргу А.В. задовольнила, рішення
Соснівського районного суду від 30 січня 2002 р. та ухвалу
апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2002 р.
скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 4