СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.12.2003
(Витяг)
У листопаді 2002 р. З. звернувся до суду з позовом до
відкритого акціонерного товариства "Перший Київський авторемонтний
завод" (далі - ВАТ), товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий Дім "Газ-Дніпро" (далі - ТОВ), О., М., третіх осіб - Ш.,
А., Г., Б., С. про визнання незаконними рішень загальних зборів
акціонерів ВАТ та розірвання договорів оренди, мотивуючи позовні
вимоги тим, що загальні збори акціонерів ВАТ проведені з
порушенням вимог закону, тому прийняті 17 квітня 2002 р. та 4
жовтня 2002 р. рішення не відповідають вимогам закону та порушують
його права як акціонера. Крім того, позивач просив розірвати
договори оренди приміщень, укладені між ВАТ і ТОВ, посилаючись на
те, що орендоване майно використовується не за призначенням.
Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням
від 3 лютого 2003 р., залишеним без зміни ухвалою Апеляційного
суду Київської області від 20 травня 2003 р., позов задовольнив у
частині розірвання договорів оренди та відмовив у визнанні
незаконними рішень загальних зборів акціонерів ВАТ.
У касаційній скарзі ТОВ порушило питання про скасування
судових рішень у частині розірвання договорів оренди і закриття
провадження у справі, пославшись на неправильне застосування
судами норм матеріального та процесуального права.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов З. про розірвання договорів оренди
нежилих приміщень N 105, 106, 107, укладених 1 жовтня 2001 р. між
ВАТ та ТОВ, суд виходив із того, що акціонер вправі порушити таке
питання, оскільки зазначені договори порушують його права.
Згідно зі ст. 4 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
заінтересована особа (яка є
такою за наявності підстав, передбачених цією статтею) може
звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права
чи охоронюваного законом інтересу в порядку, встановленому
законом.
З. є акціонером ВАТ і звернувся до суду із зазначеним позовом
тому, що, на його думку, оспорювані договори не відповідають
вимогам закону. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач
не належить до тих суб'єктів, між якими виникли спірні
правовідносини щодо укладення договорів, а ВАТ, яке було учасником
спірних правовідносин, такий позов не заявляло. ВАТ є юридичною
особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику
зазначених правовідносин належить право оскаржувати у
встановленому законом порядку договори, про які йшлося у позовній
заяві.
Посилання в рішенні суду на те, що укладені договори можуть
вплинути на отримання позивачем частки прибутку ВАТ, мають
характер припущення і не можуть бути визнані обгрунтованими. Крім
того, позовні вимоги фактично пред'являлися в інтересах однієї
юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими
позовами відповідно до ст. 24 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
та ст. 12 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
підвідомчі не місцевим судам загальної юрисдикції, а
господарським судам.
За таких обставин Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ задовольнила, рішення
районного й апеляційного суду в частині задоволення позову З. про
розірвання договорів оренди нежилих приміщень скасувала як такі,
що постановлені з порушенням норм процесуального права,
провадження у справі в цій частині закрила на підставі п. 1 ст.
227 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
, оскільки справа не підлягає розгляду в судах
загальної юрисдикції.
Вісник Верховного суду України, 2004 р., N 3