СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
27.11.2003
(Витяг)
У квітні 2002 р. Ш. звернувся до суду з позовом до М. про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 26 червня 2001 р. його покусали бджоли відповідача, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні й переніс фізичні та моральні страждання.
Рішенням Фрунзевського районного суду м. Харкова від 19 липня 2002 р. у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд Харківської області рішенням від 24 вересня 2002 р. скасував рішення суду першої інстанції і постановив нове - про часткове задоволення позову, а саме: стягнути з М. на користь Ш. 500 грн. як компенсацію за заподіяння моральної шкоди.
У касаційній скарзі М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Постановляючи рішення, апеляційний суд виходив з того, що моральну шкоду позивачеві було заподіяно з вини М. Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06) суд у рішенні зобов'язаний зазначити про доведеність чи недоведеність фактів, з якими закон пов'язує наявність або відсутність правовідносин.
При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, суду слід було виходити з вимог ст. 440-1 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06) , в котрій визначено підстави для покладення обов'язку з відшкодування такої шкоди та обставини, які суд має враховувати при визначенні розміру відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Всупереч зазначеним роз'ясненням та без урахування наявних у справі доказів суд зробив висновок про доведеність заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок порушення М. ст. 15 Закону від 22 лютого 2000 р. N 1492-III ( 1492-14 ) (1492-14) "Про бджільництво", ветеринарно-санітарних правил та Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл (затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30 січня 2001 р. N 9 ( z0131-01 ) (z0131-01) ; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2001 р. за N 131/5322). Крім того, суд у рішенні не зазначив, якими саме неправомірними діями відповідача позивачеві була заподіяна моральна шкода та чим підтверджується вина М.
Оскільки судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, то Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу М. частково задовольнила, судові рішення скасувала, а справу направила на
новий розгляд до суду першої інстанції.