СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            05.11.2003

                             (Витяг)

     У листопаді   2002  р.  О.  звернувся  до  Апеляційного  суду
Закарпатської області в порядку,  передбаченому  в  гл.  31-А  ЦПК
( 1502-06  ) (1502-06)
        ,  зі  скаргою на дії судді Виноградівського районного
суду цієї ж  області,  посилаючись  на  те,  що  після  закінчення
14 жовтня 2002 р. строку для усунення недоліків касаційної скарги,
поданої ним у справі за його ж позовом  до  Контрольно-ревізійного
управління  України  у  Закарпатській  області та Виноградівського
районного  центру  зайнятості  про  стягнення  заборгованості   по
недоотриманій допомозі безробітним для організації підприємницької
діяльності і відшкодування моральної  шкоди,  15  жовтня  2002  р.
суддя постановив ухвалу про визнання касаційної скарги неподаною і
повернув її.  23 жовтня 2002 р.  він,  О., оскаржив цю ухвалу, але
суддя   повернув  скаргу,  позбавивши  його  права  на  апеляційне
оскарження зазначеної ухвали.  О.  просив визнати зазначену ухвалу
судді  місцевого  суду  незаконною  та зобов'язати Виноградівський
районний  суд  забезпечити  його  право  на   оскарження   рішення
місцевого суду від 7 травня 2002 р.

     Суддя Апеляційного  суду  Закарпатської  області  ухвалою від
12 листопада 2002 р. відмовив у прийнятті скарги О.

     У касаційній  скарзі  О.  просив   зазначену   ухвалу   судді
скасувати,  а  скаргу  направити  на новий розгляд до апеляційного
суду.

     Судова палата у  цивільних  справах  Верхового  Суду  України
вирішила,  що  касаційна  скарга  задоволенню  не підлягає з таких
підстав.

     З матеріалів  справи   вбачається,   що   О.   звернувся   до
Апеляційного  суду  Закарпатської  області зі скаргою на дії судді
Виноградівського районного  суду   з   підстав,   передбачених   у
гл. 31-А ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        , але в ній передбачено оскарження дій або
бездіяльності державних органів,  юридичних чи службових осіб лише
у сфері управлінської діяльності.

     Прийняття заяв та скарг у цивільних справах, їх підготовка до
розгляду  та  розгляд  таких   справ   є   не   управлінською,   а
процесуальною   діяльністю,   і   чинним  цивільним  процесуальним
законодавством передбачено порядок оскарження цих дій судді, отже,
оскаржувати  їх  на  підставі  гл.  31-А ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
         не можна.
Висновки суду щодо цього є правильними.  Постановлена судом ухвала
відповідає  положенням  чинного  ЦПК;  доводи касаційної скарги не
дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм
процесуального   права,   яке  призвело  або  могло  призвести  до
неправильного вирішення справи.

     Керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        , Судова палата у цивільних
справах  Верховного  Суду  України касаційну скаргу О.  відхилила,
ухвалу судді   Апеляційного   суду   Закарпатської   області   від
12 листопада 2002 р. залишила без зміни.

Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 5, стор.14