ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            05.11.2003

     Судова палата у цивільних  справах  Верховного  Суду  України
<...>,  розглянувши   в   судовому  засіданні  справу  за  позовом
Ш-ка А.І. до П-на В.І. про стягнення боргу, В С Т А Н О В И Л А:

     У травні 2001 року Ш-ко А.І.  звернувся до суду із зазначеним
позовом,  посилаючись  на  те,  що  1 квітня 1997 року він позичив
відповідачу 90000 грн.,  що було еквівалентно 50000  доларів  США.
П-н В.І.  зобов'язався повернути борг до 2 квітня 1998 року. Однак
повернув тільки частину боргу,  а решту зобов'язався повернути  до
1 жовтня 1999 року.  Оскільки у цей строк відповідач залишок боргу
не повернув,  він  просив  суд  стягнути  на  його  користь   суму
162000 грн.

     Рішенням Ялтинського міського суду від 30  серпня  2001  року
позов Ш-ка А.І.  задоволено на 162000  грн.  Ухвалою  апеляційного
суду  Автономної  Республіки  Крим від 10 грудня 2001 року рішення
міського суду скасовано й в позові відмовлено.

     На зазначену ухвалу надійшла касаційна  скарга  Ш-ка  А.І.  в
якій  ставиться  питання  про  її  скасування  та залишення в силі
рішення міського суду, з посиланням на порушення апеляційним судом
норм матеріального права.

     Палата вважає,  що  касаційна  скарга   підлягає   частковому
задоволенню з таких підстав.

     Скасовуючи рішення Ялтинського міського суду та відмовляючи в
позові,  апеляційний суд зазначив в ухвалі,  що з урахуванням суми
позики,  зазначеної  в  розписці,  суду  необхідно було з'ясувати:
джерело  надходження  до  позивача  цієї  валюти,  внесення  її  в
декларацію  про  сукупний доход та відповідність його дій Декретам
Кабінету  Міністрів  України  N  15-93  ( 15-93  ) (15-93)
          "Про  систему
валютного  регулювання  і  валютного контролю" і N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
        
"Про прибутковий податок з громадян".

     Зазначивши про  нез'ясування  судом  першої   інстанції   цих
обставин,  апеляційний  суд  їх  також  не  з'ясував  і постановив
рішення по суті.  Інших підстав для скасування рішення апеляційний
суд не зазначив.

     Однак такий висновок суду є помилковим.

     Позивачем заявлено позов із підстав ст.  151 та 374  ЦК  УРСР
( 1540-06  ) (1540-06)
          про  стягнення  суми  боргу  за  договором  позики і
з'ясуванню підлягали пов'язані з цим обставини. Апеляційний суд не
послався  на правові підстави,  які зобов'язують суд при вирішенні
таких  позовів  з'ясувати   законність   володіння   позичальником
предметом  позики  (грошима)  та  виконання  податкових  чи  інших
зобов'язань перед третіми особами.  Відповідно  до  ст.  15-1  ЦПК
( 1501-06 ) (1501-06)
         суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.
Сторони  вимог  чи  клопотань  про  з'ясування  цих  обставин   не
заявляли.  Судом порушено й ст.  301 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
        , якою
передбачено, що в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і
обгрунтованість  рішення  суду  першої  інстанції  в межах доводів
апеляційної скарги.

     В апеляційній скарзі П-на В.І. такі доводи відсутні.

     Крім того,  апеляційний  суд  не  звернув  уваги на те,  що в
позовній заяві та розписці йдеться про позику в гривнях,  а  не  у
валюті США.

     У порушення  ст.  309 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
         апеляційний суд
постановив ухвалу, хоча повинен був постановити рішення.

     За таких обставин зазначена ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню.

     Поряд із  цим  скасуванню  підлягає  й  рішення  суду  першої
інстанції,  оскільки ним не в повній  мірі  встановлені  обставини
виниклих між сторонами правовідносин.

     Зокрема, з  позовної  заяви  та долученої до неї розписки про
одержання позики  вбачається,  що  П-н  В.І.  позичив  у Ш-ка А.І.
1 квітня 1997 року 90000 гривень (еквівалентно 50000 доларів США).

     22 квітня   1998  року  частину  боргу  в  сумі  108000  грн.
(еквівалентно 20000 доларів США) боржник повернув.  Суд стягнув ще
162000  грн.  виходячи з залишку боргу 30000 доларів США.  Між тим
суд у повній мірі не з'ясував та не зазначив  у  рішенні,  в  якій
валюті була надана та підлягала поверненню позика.

     Керуючись ст.  334 ЦПК України ( 1503-06  ) (1503-06)
        ,  Судова  палата
У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу Ш-ка А.І. задовольнити.

     Рішення Ялтинського міського суду від 30 серпня 2001 року  та
ухвалу  апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня
2001 року скасувати,  а справу направити на новий розгляд до  суду
першої інстанції.

     Ухвала оскарженню не підлягає.