СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            05.11.2003
 
 
     Судова палата  у  цивільних  справах  Верховного Суду України
<...>,  розглянувши  в  судовому  засіданні  справу   за   позовом
заступника  прокурора Миколаївської області в інтересах управління
державного казначейства в Миколаївській  області  до  К-вої  О.О.,
Л-ко О.А. про стягнення сум у доход держави, В С Т А Н О В И Л А:
 
     У жовтні  2000 року заступник прокурора Миколаївської області
в інтересах держави в особі Управління державного  казначейства  в
Миколаївській  області  звернувся  до  суду із зазначеним позовом,
посилаючись  на  те,  що  вони,  працюючи   головними   державними
податковими  ревізорами-інспекторами управління податкової міліції
Державної податкової  адміністрації   в   Миколаївській   області,
17 вересня  1999  року під час проведення перевірки діяльності ТОВ
<...> одержали  в  якості  подарунків  від  заступника   директора
ТОВ С-ко  С.М.:  К-ва  О.О.  -  300 банок рибних консервів на суму
429 грн.  86 коп.  та офісне крісло вартістю 254 грн.  28 коп.,  а
Л-ко О.А. - 48 банок консервів вартістю 67 грн. 92 коп.
 
     Оскільки відповідачки незаконно отримали ці матеріальні блага
й добровільно їх не повертають, заступник прокурора просив суд про
стягнення  з  кожної  відповідної  вартості отриманих предметів на
підставі ч.3 ст.  1 і ч.2 ст.  13 Закону України "Про  боротьбу  з
корупцією" ( 356/95-ВР ) (356/95-ВР)
        .
 
     Рішенням Центрального   районного   суду   м.  Миколаєва  від
22 листопада 2001 року,  залишеним без зміни ухвалою  апеляційного
суду  Миколаївської  області  від  30  січня  2002 року,  в позові
відмовлено.
 
     На зазначені   судові   рішення  надійшло  касаційне  подання
заступника прокурора  Миколаївської  області,  в  якому  ставиться
питання про їх скасування й направлення справи на новий розгляд, з
посиланням на неправильне застосування  судом  норм  матеріального
права.
 
     Палата вважає, що подання підлягає частковому задоволенню.
 
     Факти одержання  відповідачками  17  вересня  1998  року   та
5 жовтня  1999  року подарунків від представника ТОВ <...> під час
перевірки ними  як  посадовими  особами  податкової  служби  цього
товариства  та  вартість  цих  матеріальних  цінностей встановлені
судом і ніким не оспорюється.
 
     Відповідно до  ч.3  ст.  1  Закону  України  "Про  боротьбу з
корупцією" ( 356/95-ВР ) (356/95-ВР)
          отримані  посадовими  особами  подарунки
підлягають стягненню в доход держави.
 
     Відмовляючи в задоволенні позову та апеляційного подання суди
виходили з того,  що вказана норма не може  бути  застосована  для
стягнення   незаконно   отриманого   в   доход  держави,  оскільки
постановами суддів від 20 березня 2000 року та 6 квітня 2000  року
провадження  в  справах про адміністративне правопорушення закрито
на підставі  п.7  ст.  247  Кодексу  України  про  адміністративні
правопорушення   ( 80732-10  ) (80732-10)
          -  внаслідок  закінчення  строку
накладення адміністративного стягнення.
 
     Однак такі висновки судів є помилковими.
 
     Зазначена вище   норма  Закону  "Про  боротьбу  з  корупцією"
( 356/95-ВР ) (356/95-ВР)
         не пов'язує можливість  стягнення  майна,  незаконно
отриманого   посадовими  особами  в  зв'язку  з  виконанням  своїх
обов'язків, з притягненням їх до кримінальної, адміністративної чи
дисциплінарної відповідальності.
 
     Оскільки судами  обставини   справи   встановлені   повно   й
правильно,  але порушено закон, який підлягав застосуванню, палата
вважає можливим скасувати  рішення  судів  першої  та  апеляційної
інстанції   й   ухвалити  нове  рішення  про  задоволення  позову.
Керуючись ст.ст.  340,  344 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
        , Судова палата
В И Р І Ш И Л А:
 
     Рішення Центрального  районного   суду   м.   Миколаєва   від
22 листопада  2001  року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської
області від 30 січня 2002 року скасувати.
 
     Позов прокуратури  Миколаївської  області в інтересах держави
задовольнити.
 
     Стягнути на   користь  держави  з  К-вої  О.О.  624  (шістсот
двадцять чотири) грн.  14 коп.  та держмито в сумі 51  грн.,  а  з
Л-ко О.А.  -  67 (шістдесят сім) грн.  92 коп.  та держмито в сумі
51 грн.
 
     Рішення остаточне й оскарженню не підлягає.
 
Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та 
судової прак., рік 2004, Липень 2004 р., N 28