СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.09.2003
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора
про визнання дій службової особи незаконними, В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2002 року прокурор звернувся до суду із зазначеною
заявою, мотивуючи її тим, що в ході проведення Державною
податковою адміністрацію у Донецькій області планової перевірки
Донецького регіонального управління АКБ "Надра" з питання
дотримання податкового та валютного законодавства за період від 1
липня 1999 р. до 30 червня 2000 р. виникла потреба в ознайомленні
з документами первинного бухгалтерського обліку на підтвердження
достовірності даних фінансово-господарської діяльності банку.
Посилаючись на те, що адміністрація банку відмовила
працівникам податкової адміністрації в наданні зазначених
документів, без яких неможливо здійснити перевірку правильності,
повноти та своєчасності сплати банком податків до бюджету й
визначити суму податкових зобов'язань платників податків у частині
відповідності заявлених у податкових деклараціях даних, а протест
прокурора про припинення незаконних дій відхилено, прокурор просив
на підставі ст. 248-15 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
задовольнити його
заяву.
Рішенням Ворошиловського районного суду від 24 травня 2002
року заяву прокурора задоволено частково.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 серпня
2002 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено
нове рішення про відмову в задоволенні заяви.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати рішення
апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом
норм матеріального й процесуального права.
Касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що на підставі п. 2 Указу Президента України
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності"
( 817/98 ) (817/98)
у відповідності з Національним планом проведення
документальних перевірок працівниками Державної податкової
інспекції у м. Донецьку та Державної податкової адміністрації у
Донецькій області (ДПА) проводилася документальна планова
перевірка Донецького регіонального управління АКБ "Надра" (далі -
Банк) з питань дотримання податкового та валютного законодавства
за період від 1 липня 1999 року до 30 червня 2000 року.
6 жовтня 2001 року ДПА у Донецькій області направила запит на
адресу Банку про надання працівникам управління податкової міліції
ДПА доступу до первинних бухгалтерських документів з метою
проведення перевірки, зокрема правильності виконання податкових
зобов'язань платниками податків, однак у доступі до первинної
бухгалтерської документації Банк відмовив з поясненням, що
відповідно до ст. ст. 60 - 62 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
інформація щодо фізичних і
юридичних осіб, яка містить банківську таємницю, надається в
іншому порядку.
Протест прокурора від 7 грудня 2001 року на незаконні дії
службової особи - директора Банку - було відхилено.
Задовольняючи заяву прокурора про визнання незаконними дій
службової особи Банку щодо відмови у наданні інформації та
документів для перевірки відповідно до запиту N 12283/10/26-4 ДПА
в Донецькій області від 6 жовтня 2001 року, суд першої інстанції
виходив із того, що документи та інформація, яка вимагалася
податковими органами, не складає банківську таємницю, а проведення
такої перевірки мало місце в межах компетенції податкового органу.
Скасовуючи зазначене рішення та постановляючи нове про
відмову в задоволенні заяви, апеляційний суд виходив із того, що
службовою особою Банку неправомірних дій не вчинено, оскільки нею
були надані для перевірки всі необхідні документи, а в наданні
документів, які складають банківську таємницю, було правомірно
відмовлено на підставі ст. 62 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
.
Рішення апеляційного суду є законним і обгрунтованим.
Так, відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
податкові органи вправі
отримувати від комерційних банків (у порядку, передбаченому
законодавством для розкриття банківської таємниці) довідки, копії
документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи,
видатки підприємств, установ та громадян про поточні та вкладні
(депозитні) рахунки, інформацію про наявність та обіг коштів на
цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни
валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності, та іншу
інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, інших
платежів у порядку, визначеному законодавством, входити в будь-які
інформаційні системи, зокрема комп'ютерні, для визначення об'єкта
оподаткування.
Порядок розкриття банківської таємниці визначено в ст. 62
Закону "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, яка,
зокрема, передбачає надання органам податкової служби інформації
щодо фізичних та юридичних осіб на їх письмову вимогу з питань
оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за
рахунками конкретної юридичної або фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
Апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що
запит податкових органів від 6 жовтня 2001 року про надання для
огляду документів первинного бухгалтерського обліку (договорів
векселів, довіреностей, приходних та витратних ордерів тощо), які
відповідно до ст. 60 Закону "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
є банківською таємницею, без зазначення конкретних
юридичних та фізичних осіб не відповідає вимогам ст. 62 цього
Закону, а тому відмова службової особи Банку в наданні цієї
інформації є правомірною.
Податковим органом вимагалася саме така інформація. Про це
свідчить і акт Державної податкової інспекції від 14 січня 2002
року про результати перевірки Банку за період від 1 квітня 1999
року до 1 липня 2001 року (п. 2.71, а. с. 72), у зв'язку з чим
доводи касаційного подання не можна визнати обгрунтованими.
Враховуючи, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам
Закону ( 2121-14 ) (2121-14)
, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата
У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання прокурора Ворошиловського району м.
Донецька Донецької області відхилити, а рішення Апеляційного суду
Донецької області від 19 серпня 2002 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.