СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
21.08.2003
(Витяг)
У вересні 2001 р. Т. звернулася до суду з позовом до
п'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори (далі -
Контора) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з
неправомірними діями державного нотаріуса. Позивачка зазначала, що
через незаконну відмову нотаріуса у реєстрації заяви про прийняття
спадщини їй завдано моральну шкоду, зокрема позбавлено можливості
вчасно прийняти спадщину. Внаслідок таких дій істотно погіршився
стан її здоров'я, вона втратила душевну рівновагу, відчувала
невпевненість, була позбавлена можливості поліпшити умови свого
життя, змушена кожен день приймати заспокійливі ліки.
Ватутінський районний суд м. Києва рішенням від 18 жовтня
2001 р. позов задовольнив частково - ухвалив стягнути з Контори на
користь Т. 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд м. Києва рішенням від 15 січня 2002 р.
рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня
2001 р. скасував, Т. у задоволенні позову відмовив.
У касаційній скарзі Т., посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
просила рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити в силі.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга піддягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону від 2 вересня 1993 р. N 3425-XII
( 3425-12 ) (3425-12)
"Про нотаріат" (далі - Закон) шкода, заподіяна особі
внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса,
відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.
Законом не визначено, яка саме шкода має відшкодовуватись:
моральна чи матеріальна. Отже, згідно із зазначеною статтею,
підлягає відшкодуванню моральна шкода, заподіяна особі внаслідок
незаконних або недбалих дій державного нотаріуса.
Рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня
2001 р. факт заподіяння моральної шкоди встановлено, суд
апеляційної інстанції цієї обставини не спростував.
Суд першої інстанції у рішенні, зокрема, зазначив, що
рішенням цього ж суду від 23 квітня 2001 р. встановлено
незаконність відмови Т. у реєстрації заяви і про прийняття
спадщини, оскільки державний нотаріус неправильно обрахував строки
подання заяви.) Крім того, обгрунтовуючи суму відшкодування
моральної шкоди, суд врахував характер, тривалість та обсяг
заподіяних позивачці моральних страждань, істотність вимушених
змін у її житті, ступінь вини відповідача. Таким чином, посилання
суду апеляційної інстанції на те, що суд не застосував закон, який
підлягав застосуванню, є неправомірним.
Положення ст. 21 Закону ( 3425-12 ) (3425-12)
кореспондують зі
ст. 440-1 ЦК 1963 р. ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до якої моральна
(немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка
порушила його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла
шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її
вини.
Суд обгрунтовано поклав обов'язок з відшкодування моральної
шкоди на Контору, оскільки відповідно до змісту гл. 40 ЦК 1963 р.
( 1540-06 ) (1540-06)
відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівників під
час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, має
здійснювати організація.
Зважаючи на такі обставини та керуючись ст. 334 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України касаційну скаргу Т. задовольнила, рішення апеляційного
суду м. Києва від 15 січня 2002 р. скасувала, залишивши в силі
рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 18 жовтня
2001 р.
Вісник Верховного суду України, рік 2004, N 4