СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            11.06.2003

     Судова палата  у  цивільних  справах  Верховного Суду України
<...>, розглянувши  в  судовому  засіданні   справу   за   позовом
У-пи В.І.  до <...> (далі - Банк) про відшкодування матеріальної і
моральної шкоди, в с т а н о в и л а:

     У березні 2000 року У-па В.І.  звернувся до суду з позовом до
Банку про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10976 грн.  і
моральної шкоди в сумі 2000 грн.  Посилався на те,  що  16  грудня
1991  року  він уклав з Чернігівською філією Банку угоду,  за якою
вніс у банк  6000  крб.  -  на  той  час  -  вартість  2/3  частин
автомобіля ВАЗ, відповідач у разі виграшу при проведенні розіграшу
вкладів гарантував отримання автомобіля, а при неможливості надати
автомобіль  -  зобов'язувався сплатити 25000 крб.  Після 1995 року
відповідач в односторонньому порядку припинив  розіграші  вкладів.
Просив  стягнути  з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди
2/3 частин вартості автомобіля ВАЗ на час  звернення  до  суду  та
відшкодувати моральну шкоду.

     Рішенням Деснянського   районного   суду   м.  Чернігова  від
29 квітня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Чернігівської   області   від  6  вересня  2002  року,  У-пі  В.І.
відмовлено в задоволенні позову.

     В касаційній скарзі У-па В.І.,  не погоджуючись  з  вказаними
судовими   рішеннями,   просить   їх  скасувати  з  посиланням  на
неправильне  застосування  норм  матеріального  і   процесуального
права, а справу направити на новий розгляд.

     Касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки наведені в
ній доводи не відносяться до тих  підстав,  з  якими  процесуальне
законодавство   пов'язує   можливість   прийняття   рішення   щодо
скасування або зміни оскаржуваних судових рішень (ст. ст. 336, 340
ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
        ).

     Такі обставини  не  встановлені  палатою  і  при  касаційному
розгляді справи.

     Постановляючи судові рішення, суди вважали встановленим, що з
1994  року  вклади  громадян України,  які були розміщені у Банку,
передані <...>. Крім того, У-ою В.І. без поважних причин пропущено
строк позовної давності звернення до суду,  оскільки про порушення
свого права йому стало відомо у 1996 році.

     Порушень або   неправильного   застосування    судами    норм
матеріального  чи процесуального права при встановленні цих фактів
немає.

     Керуючись ст.  334 ЦПК України ( 1503-06  ) (1503-06)
        ,  Судова  палата
У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу   У-пи  В.І.  залишити  без  задоволення,  а
рішення Деснянського районного суду м.  Чернігова  від  29  квітня
2002 року  і  ухвалу  апеляційного  суду Чернігівської області від
6 вересня 2002 року - без зміни.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

 Головуючий                                             В.Кривенко

 Суддя-доповідач                                          О.Волков