СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            17.04.2003
 
 
     Судова палата у цивільних  справах  Верховного  Суду  України
<...>,  розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою Л-ка В.
І. на    дії    посадових     осіб     Маріупольської     митниці,
В С Т А Н О В И Л А:
 
     У травні 2002 року Л-ко В. І. звернувся до суду зі скаргою на
дії посадових осіб Маріупольської митниці.  В обгрунтування скарги
посилався   на   те,   що   він   є   співзасновником   ТОВ  "П.",
зареєстрованого 04.10.2001 за адресою  <...>.  Вказане  товариство
стало засновником Маріупольської філії, зареєстрованої за адресою:
<...>. Філія зареєстрована у картці обліку засновника у Донецькому
обласному  управлінні  статистики  та у ДПІ Приморського району м.
Маріуполя як платник  податків.  Оскільки  ТОВ  "П."  є  суб'єктом
зовнішньоекономічної  діяльності,  то  і філія має право займатись
цією діяльністю.  В зв'язку з цим вони  звернулись  до  начальника
вантажного    відділу    Маріупольської    митниці   з   проханням
зареєструвати Маріупольську філію  ТОВ  "П."  та  видати  облікову
картку суб'єкта ЗЕД.
 
     Однак Маріупольська митниця листом від 19.04.2002 відмовила в
реєстрації філії,  посилаючись  на  відсутність  у  Маріупольської
філії   ТОВ   "П."  свідоцтва  про  державну  реєстрацію  суб'єкта
підприємницької діяльності.  Водночас  митниця  визнає,  що  філії
суб'єкта   підприємницької   діяльності  не  потребують  державної
реєстрації, посилаючись на діюче законодавство.
 
     Л-ко В.  І.  вважає, що дії Маріупольської митниці суперечать
діючому  законодавству,  позбавляють створене ним товариство права
здійснювати   господарську   діяльність,   передбачену    Статутом
підприємства   та  Положенням  про  Маріупольську  філію,  а  його
позбавляють права отримувати належний йому доход.  В зв'язку з цим
просив   визнати   дії   посадових   осіб  Маріупольської  митниці
неправомірними та зобов'язати цих осіб зареєструвати Маріупольську
філію ТОВ "П." як учасника зовнішньоекономічної діяльності.
 
     Рішенням Приморського  районного суду м.  Маріуполя Донецької
області від 15.05.2002,  залишеним без зміни ухвалою  Апеляційного
суду Донецької   області   від   29.08.2002,   скарга   Л-ка  В.І.
задоволена.
 
     У касаційній скарзі Маріупольська митниця  просить  скасувати
судові   рішення,  посилаючись  на  те,  що  вони  постановлені  з
порушенням норм матеріального та процесуального права.
 
     Касаційна скарга  підлягає  частковому  задоволенню,   судові
рішення  -  скасуванню,  а провадження в справі - закриттю з таких
підстав.
 
     Задовольняючи скаргу  Л-ка  В.  І.,  з   чим   погодилась   і
апеляційна інстанція, суд виходив з того, що діючим законодавством
філія  визначена  як  суб'єкт  господарської  діяльності  і   тому
відповідно  до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12  ) (959-12)
          є  суб'єктом  зовнішньоекономічної  діяльності,  тому
відмова   в   реєстрації   її   як  суб'єкта  зовнішньоекономічної
діяльності є незаконною.
 
     Крім того,  суд зазначив,  що Л-ко В. І., в силу вимог ст. 55
Конституції України   ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,  ст.  248-1  ЦПК  України
( 1501-06 ) (1501-06)
         має право звернутися до суду  за  захистом  порушеного
права підприємства, оскільки являється співзасновником ТОВ "П.".
 
     Проте погодитись з таким висновком суду неможливо.
 
     У відповідності   до   вимог   ст.   ст.  4,  5  ЦПК  України
( 1501-06  ) (1501-06)
          усяка  заінтересована  особа   вправі   а   порядку,
встановленому  законом,  звернутися  до  суду  за  захистом  свого
порушеного  або  оспорюваного  права  чи   охоронюваного   законом
інтересу.
 
     Главою 2  п.  2 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  Законом України "Про
господарські товариства"  ( 1576-12  ) (1576-12)
          визначено  правоздатність
господарського  товариства  як  юридичної  особи,  правовий статус
майна,  що є його власністю,  межі відповідальності товариства  та
його засновників або власників майна.
 
     Виходячи з  цього,  господарське  товариство  є   самостійним
суб'єктом права, самостійно захищає свої права і несе обов'язки та
може самостійно виступати  суб'єктом  цивільно-правових  відносин.
Учасники   ж   товариства   мають   права,  визначені  законом  та
установчими документами.
 
     Статтею 23 ч.  1 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
         визначено,  що управління товариством здійснюють  його
органи,  склад  і  порядок обрання (призначення) яких здійснюється
відповідно до виду товариства.  Право  на  звернення  до  суду  за
захистом   інтересів   господарських  товариств  мають  тільки  ці
товариства як юридичні особи, а не окремі громадяни.
 
     Відповідно до вимог законодавства ТОВ "П." є юридичною особою
та має цивільну правоздатність,  яка включає можливість  звернення
до суду за захистом свого порушеного права.
 
     Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12  ) (1798-12)
         підприємства,  установи,  організації,  інші юридичні
особи  (у  тому  числі  іноземці),   громадяни,   які   здійснюють
підприємницьку  діяльність  без  створення  юридичної  особи  і  в
установленому  порядку  набули  статусу  суб'єкта  підприємницької
діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за  захистом  своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
 
     Із матеріалів справи вбачається,  що суд  в  порушення  вимог
закону  прийняв  до свого провадження і розглянув з постановленням
рішення справу, яка не підвідомча судам загальної юрисдикції.
 
     Посилання суду на те,  що Л-ко В. І. був вправі звернутися до
суду  з  зазначеною скаргою,  оскільки було порушено його право як
учасника  товариства,  суперечить   вимогам   чинного   цивільного
процесуального законодавства та спростовується вищевикладеним.
 
     З огляду  на  те,  що судовими інстанціями допущені порушення
норм процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення
справи, відповідно до вимог  ст.  336  ЦПК  України  ( 1503-06  ) (1503-06)
        
постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню.
 
     Оскільки справа не підлягає розгляду в судах,  то  відповідно
до  вимог  ст.  339 ЦПК України провадження в справі слід закрити.
Керуючись ст. 334 ЦПК України, Судова палата У Х В А Л И Л А:
 
     Касаційну скаргу    Маріупольської    митниці    задовольнити
частково.
 
     Рішення Приморського  районного  суду м.  Маріуполя Донецької
області від  15.05.2002  та  ухвалу  апеляційного  суду  Донецької
області від 29.08.2002 скасувати, провадження в справі закрити.
 
     Ухвала оскарженню не підтягає.