ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            19.02.2003

     Судова палата  у  цивільних  справах  Верховного Суду України
<...>, розглянувши   в   судовому   засіданні  справу  за  скаргою
К-ва К.В.  на дії органів міського комунального підприємства  бюро
технічної   інвентаризації   виконкому  Луганської  міської  ради,
встановила:

     У листопаді  2000  року  К-в  К.В.,  звернувшись  до  суду  з
вищевказаною  скаргою,  просив  визнати неправомірними дії МКП БТІ
про зупинення,  а потім відмову в реєстрації його права  власності
на квартиру на підставі рішення третейського суду від 02.09.2000.

     Рішенням   Ленінського  районного   суду   м. Луганська   від
14.09.2001,   залишеним   без   зміни  ухвалою  апеляційного  суду
Луганської області від 13.12.2001,  К-ву К.В. в задоволенні скарги
відмовлено.

     У поданій касаційній скарзі К-в К.В. просить скасувати судові
рішення, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм
матеріального права.

     Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до  ст.  227  ЦК  України  ( 1540-06  ) (1540-06)
           договір
купівлі-продажу  жилого будинку,  в якому хоча б однією стороною є
громадянин,  породжує право власності,  якщо він  був  нотаріально
посвідчений. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

     Виходячи з  положень  ч.  2  ст.  47  ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
сторона,  яка  повністю  або  частково  виконала  умови   договору
купівлі-продажу,  не  позбавлена  права  звернутись  з позовом про
визнання  угоди  дійсною,  якщо  друга  сторона   ухиляється   від
нотаріального оформлення угоди.

     З матеріалів справи вбачається, що рішенням третейського суду
від 02.09.2000 задоволена вимога К-ва К.В.  про  визнання  дійсним
договору купівлі-продажу квартири <...>, яку він купив у В-ло О.І.
22.08.2000,  оскільки   останній   для   оформлення   договору   в
нотаріальну контору не з'являвся у зв'язку з зайнятістю.

     Згідно з   ч.   1   ст.   1  Положення  про  третейський  суд
( 1505-06  ) (1505-06)
        ,  яке  діє  в  Україні  як  додаток  до  ЦПК  України
(1501-06, 1502-06,  1503-06),  громадяни можуть передати будь-який
спір,  який виник між  ними,  на  розгляд  третейського  суду,  за
винятком спорів, що виникають з трудових і сімейних відносин.

     Статтями 17  і  18  зазначеного  Положення  ( 1505-06 ) (1505-06)
         також
передбачається право  звернутись  до  районного  суду  для  видачі
виконавчого   листа   в   разі   невиконання  добровільно  рішення
третейського суду.  При цьому суд перевіряє законність  прийнятого
третейським  судом  рішення  і може відмовити у видачі виконавчого
листа.

     Оскільки інституту оскарження  рішень  третейського  суду  не
існує, у  зазначених  статтях Положення ( 1505-06 ) (1505-06)
         йдеться не про
скасування рішення третейського суду,  що взагалі  не  передбачено
чинним законодавством,  а про заборону на його виконання. Фактично
при застосуванні вказаних  правових  норм  Положення  компетентним
судом здійснюється перевірка законності рішення третейського суду.

     З матеріалів справи вбачається,  що К-в К.В.  не звертався до
суду за видачею виконавчого листа,  а оскаржив дії БТІ про відмову
в реєстрації його права власності на квартиру.

     Розглянувши скаргу К-ва К.В.  в порядку ст. 248-1 ЦПК України
( 1502-06 ) (1502-06)
        ,  суд обгрунтовано відмовив в її задоволенні, оскільки
вимоги  БТІ  при  реєстрації права власності на будинки,  квартири
щодо дотримання  ст.  ст.  47  ( 1501-06  ) (1501-06)
        ,  227  ЦК  України  є
правомірними.

     На підставі   викладеного,  керуючись  ст.  334  ЦПК  України
( 1503-06 ) (1503-06)
        , Судова палата У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу К-ва К.В.  відхилити,  а рішення Ленінського
районного суду м.  Луганська від 14.09.2001 та ухвалу апеляційного
суду Луганської області від 13.12.2001 залишити без зміни.

     Ухвала оскарженню не підлягає.