ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
09.01.2003
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Ф. до
спільного підприємства "Автомобільний Дім "Україна -
Мерседес-Бенц" (далі - СП) про розірвання договору купівлі-продажу
та відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2001 року Ф. звернулася до суду з позовом до СП про
розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування шкоди, в
якому зазначила, що у вересні 2000 року на підставі договору
купівлі-продажу від 06.06.2000 вона отримала в СП автомобіль марки
"Мерседес-Бенц-S500L". Після початку експлуатації придбаний
автомобіль був нестійким в управлінні на швидкості більше 30
км/год., з жовтня 2000 р. по червень 2001 р. більше десяти разів
ремонтувався у відповідача. Посилаючись на те, що вона придбала
автомобіль неналежної якості, позивачка просила суд розірвати
договір купівлі-продажу автомобіля та стягнути з відповідача на її
користь збитки та моральну шкоду.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від
15.04.2002 позов задоволено, договір купівлі-продажу автомобіля
"Мерседес-Бенц-S500L" від 06.06.2000 розірвано, приведено сторони
в первісний стан: зобов'язано СП протягом десяти днів після
набрання рішенням законної сили виплатити гр-ці Ф. 556235,60 грн.
та 35000,00 грн. за надання юридичної допомоги, а всього -
591235,60 грн. Зобов'язано Ф. у день отримання коштів від СП
передати останньому за участю державної виконавчої служби
автомобіль <...>. Стягнуто з СП на користь Ф. моральну шкоду в
сумі 50000,00 грн. та на користь держави державне мито в сумі
1700,00 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Київської області від 05.07.2002 рішення
Вишгородського районного суду від 15.04.2002 в частині стягнення
моральної шкоди та виплат на оплату юридичної допомоги змінено:
стягнуто з СП на користь Ф. моральну шкоду в сумі 25000 грн. та
витрати на оплату юридичної допомоги в сумі 29061,75 грн.
У поданій касаційній скарзі генеральний директор СП просить
скасувати постановлені судові рішення у зв'язку з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суди першої і апеляційної інстанції
вважали, що продавцем автомобіля <...> неналежної якості є
відповідач - СП, виходячи з того, що позивачка йому замовила
зазначений автомобіль, СП є генеральним представником акціонерного
товариства "Даймер Крайслер АГ" (далі - АТ) в Україні по продажу
та сервісу автомобілів "Мерседес-Бенц", його менеджер прийняв
замовлення на автомобіль і передав позивачці текст договору
купівлі-продажу з АТ, який вона підписала, та що оформлення та
супроводження автомобіля здійснювало СП, при ввезенні автомобіля в
Україну воно виписало позивачці сервісну книжку на автомобіль,
передало їй автомобіль, ключі від нього та документи. На
підтвердження факту укладення позивачкою договору купівлі-продажу
автомобіля з відповідачем суд першої інстанції в числі інших
доказів послався на покази ряду свідків.
З такими висновками щодо визначення продавця автомобіля не
можна погодитись, оскільки судом не встановлені факти, при
наявності яких у сторін виникають цивільні права та обов'язки.
Згідно з Цивільним кодексом України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором
купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у
власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224). Договір
купівлі-продажу автомобіля мав бути укладеним у простій письмовій
формі і при недодержанні цієї форми у разі спору сторони і суд не
могли посилатися для підтвердження факту його укладення на покази
свідків.
До справи долучено договір купівлі-продажу від 06.06.2000,
укладений між покупцем Ф. і продавцем АТ, за яким продавець
продає, а покупець купує легковий автомобіль "Мерседес-Бенц" типу
S500L за 154115 німецьких марок.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оформленого СП
замовлення <...> на клієнта Ф. 06.06.2000 укладено договір
купівлі-продажу автомобіля <...> між АТ (Німеччина, Штуттгарт) і
гр-кою Ф. Згідно з договором позики, укладеного в особі
генерального директора "HAYS Trading LIMITED" (позикодавець) і
гр-кою Ф. (позичальник), останній надано позику у безготівковому
порядку шляхом перерахування платіжним дорученням необхідних
грошових коштів на розрахунковий рахунок АТ в рахунок оплати за
автомобіль S500L, згідно з замовленням.
Пунктом 7 зазначеного договору визначено, що кожній із сторін
не дозволяється передача прав і обов'язків за даним договором
третій стороні, всі зміни потребують письмового підтвердження обох
сторін. Передбачено також, що оформлення і супроводження
замовлення в Україні проводить Генеральне представництво фірми
"Даймер Крайслер АГ" - СП "Автомобільний Дім "Україна -
Мерседес-Бенц".
За цих обставин суду необхідно було з'ясувати роль СП у
договорі, зокрема, чи могло воно виступати в договорі як
продавець.
З долученого до матеріалів цивільної справи листа від
29.01.98 вбачається, що СП є генеральним представником
"Даймер-Бенц АО" з 02.06.97 - по легковим, вантажним автомобілям
та легковим автобусам і йому доручено ексклюзивно представляти
інтереси "Даймер-Бенц АО" в рамках автомобільного бізнесу.
Відомостей про зміст і обсяг цього доручення у справі немає.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.91 (з
наступними змінами), іноземні суб'єкти господарської діяльності,
що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України,
мають право на відкриття своїх представництв на території України.
Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство
економіки України. Чи мало це місце, судом не з'ясовувалося.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 14 Закону України "Про захист
прав споживачів" від 12.05.91 ( 1023-12 ) (1023-12)
(з наступними змінами)
вимоги споживача, встановлені пунктом 1 цієї статті, подаються за
вибором споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробнику
або підприємству, що виконує їх функції за місцезнаходженням
споживача. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача
виконують також створені власником продавця торговельні
підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним
споживачем товарів, або підприємства та філії, створені
виробниками для цієї мети, або підприємства, які виконують вказані
вимоги на підставі договору з виробником.
Проте з наявного в матеріалах справи листа ДПАУ <...>
вбачається, що СП у формі товариства з обмеженою відповідальністю
"Автомобільний Дім "Україна - Мерседес-Бенц" як генеральне
представництво "Даймер Крайслер АГ", в Україні не зареєстровано, а
в статуті СП зазначено, що учасниками спільного підприємства є:
Автомобільний Дім "Україна - Мерседес-Бенц", АТ "Українська
автомобільна корпорація" та АТ "Авантрейд".
За наявності у справі суперечливих даних про те, хто є
належним відповідачем у справі - сторона, з якою укладено договір,
або сторона, яка супроводжувала і оформлювала зазначений договір,
якими документами підтверджуються її повноваження щодо здійснення
торговельної та інших видів діяльності на території України, а
також при наявності заперечення сторони щодо її участі в справі в
якості неналежного відповідача, судовими інстанціями не було
обговорено питання про належність відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
суд,
встановивши під час розгляду справи, що позов подано не тією
особою, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка
повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не
припиняючи справи, допустити заміну первісного позивача або
відповідача належним позивачем або відповідачем. Якщо позивач не
згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може притягти цю
особу як другого відповідача.
З огляду на зазначене, постановлені по справі рішення
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції, оскільки допущені судом порушення норм
процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 334, 336 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова
палата У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу генерального директора СП задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від
15.04.2002 та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Київської області від 05.07.2002
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
"Закон і Бізнес",
N 12 - 13, 29 березня 2003 р.