ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            09.01.2003
 
 
     Судова палата у цивільних  справах  Верховного  Суду  України
<...>,   розглянувши   в  судовому  засіданні  справу  за  позовом
державної податкової інспекції у Печерському районі  м.  Києва  до
Є-вої  О.  С.,  Є-ва  А.  Ф.  про  визнання свідоцтва про право на
спадщину за законом частково недійсним, В С Т А Н О В И Л А:
 
     У листопаді   1998   року   державна  податкова  інспекція  у
Печерському районі м.  Києва звернулася до суду з позовом до Є-вої
О.  С.  та Є-ва А. Ф. про визнання свідоцтва про право на спадщину
частково недійсним та визнання за державою права власності на  2/3
частини жилого будинку.
 
     Позивач зазначав,  що  згідно  з договором на право надання у
безстрокове користування земельної ділянки під будівництво від  30
березня 1952 року Є-ов Ф.  Ф.  розпочав будівництво жилого будинку
по вул.  <...> у м.  Києві,  яке було закінчено в  1977  році.  До
початку забудови Є-ов Ф. Ф. був розлучений та мав двох дітей: Є-ва
А. Ф. та Є-ву С. Ф.
 
     У 1963 році Є-ов Ф.  Ф.  уклав шлюб з Є-вою Т.  М., яка після
його  смерті  17.04.96  прийняла  спадщину,  а  саме - 1/2 частину
будинку як спільного майна подружжя  шляхом  фактичного  вступу  у
володіння будинком.
 
     Після смерті   Є-ої  Т.  М.  14.08.96  2-а  та  6-а  державні
нотаріальні контори м.  Києва у 1997 році видали Є-вій  С.  Ф.  та
Є-ву А.  Ф. свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину будинку
кожному та 1/3  частину  будинку  передано  у  власність  держави,
оскільки Є-ва Т. М. спадкоємців не мала.
 
     Після смерті  Є-вої  С.  Ф.,  яка сталася 05.08.97,  спадщину
прийняла її мати Є-ва О. С.
 
     Посилаючись на те, що будинок був спільною власністю подружжя
Є-ва  Ф.  Ф.  та Є-вої Т.  М.,  тому частка останньої у спадковому
майні  складає  2/3  частини  будинку,  позивач   просив   визнати
свідоцтва  про  право  на  спадщину,  які  видані  на цей будинок,
недійсними та визнати за державою право власності на  2/3  частини
спірного будинку.
 
     Рішенням Печерського  районного  суду м.  Києва від 08.07.99,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії  в  цивільних  справах
Київського  міського  суду  від  27.09.2000,  у задоволенні позову
відмовлено.
 
     У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати  ухвалені  судові  рішення  як  такі,  що постановлені з
порушенням норм матеріального права.
 
     Перевіривши матеріали  справи,  судова  палата   вважає,   що
підстави  для  задоволення касаційної скарги відсутні,  виходячи з
наступного.
 
     Судом встановлено  і  з  матеріалів  справи  вбачається,   що
спірний будинок був збудований Є-вим Ф.  Ф.  до реєстрації шлюбу з
Є-вою Т.  М.  Разом з нею будівництво не велося. Після його смерті
відкрилася  спадщина на цей будинок.  Спадкоємцями першої черги за
законом на день його смерті були його діти - Є-ва С. Ф. та Є-ов А.
Ф.,  а також дружина Є-ва Т. М., які успадкували спадщину в рівних
частках, що відповідає вимогам ст. 529 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
     Позивачем суду не було надано доказів того,  що  Є-ва  Т.  М.
брала  участь у спорудженні будинку,  покращенні його стану.  Тому
суд підставно не визнав за нею права власності на частку будинку в
порядку забудови.
 
     Оскільки судові  рішення  постановлені  з  дотриманням  вимог
матеріального та процесуального права,  підстави для їх скасування
відсутні.
 
     Керуючись ст.  334  ЦПК  України  ( 1503-06 ) (1503-06)
        ,  судова палата
У Х В А Л И Л А:
 
     Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському
районі м Києва залишити без  задоволення,  а  рішення  Печерського
районного  суду м.  Києва від 08.07.99 та ухвалу судової колегії в
цивільних справах Київського міського суду від  27.09.2000  -  без
зміни.
 
     Ухвала оскарженню не підлягає.