СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            09.01.2003

     Судова палата у цивільних  справах  Верховного  Суду  України
<...>,  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Л-на О.
І.  до Львівського обласного  управління  відкритого  акціонерного
товариства  "Державний  Ощадний  банк  України"  (далі  - Ощадбанк
України) про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И Л А:

     У березні 2001 р.  Л-н О.  І. звернувся до суду із зазначеним
позовом,  в  якому  просив  стягнути  з  відповідача  150000 грн.,
посилаючись на те,  що  він  є  вкладником  Львівського  обласного
управління   Ощадбанку  України  і  звернувся  до  цього  банку  з
проханням про перерахування мита до установи Російської  Федерації
за патентування винаходу, проте отримав відмову, діями відповідача
йому заподіяно збитків.

     Рішенням місцевого Галицького районного суду  м.  Львова  від
05.04.2002,   залишеним   без   змін   ухвалою  апеляційного  суду
Львівської  області   від   17.06.2002,   у   задоволенні   позову
відмовлено.

     У касаційній  скарзі Л-н О.  І.  просить скасувати ухвалені у
справі судові рішення і  справу  направити  на  новий  розгляд  до
іншого суду першої інстанції,  посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.

     Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

     Відповідно до ст.  102 ЦПК України ( 1501-06  ) (1501-06)
          сторонами  в
цивільному   процесі  можуть  бути  громадяни,  а  також  державні
підприємства,  установи, організації, кооперативні організації, їх
об'єднання,  інші громадські організації,  що користуються правами
юридичної особи.

     Із матеріалів справи вбачається,  що позов було  заявлено  до
Львівського  обласного управління Ощадбанку України,  яке приймало
участь у розгляді справи як відповідач. Однак суд не перевірив, чи
користується це управління правами юридичної особи.

     Відмовляючи у позові,  суд виходив з того, що правовідносини,
які  виникли  між  сторонами,  регулювалися   Правилами   переказу
іноземної  валюти  за  межі  України  за  рахунок особистих коштів
фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, затверджених постановою
НБУ від  23.09.96 N 245 ( v0390500-96 ) (v0390500-96)
        .  Однак на порушення вимог
ст. 40 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
         суд не перевірив  доводів  позивача
про  те,  що  спірні  правовідносини  регулюються  іншими  нормами
матеріального права,  у тому числі й Угодою між Урядом  України  і
Урядом  Російської  Федерації  про співробітництво в сфері охорони
промислової власності від 30.06.93 ( 643_053 ) (643_053)
        .

     На порушення вимог ст.  301  ЦПК  України  ( 1503-06  ) (1503-06)
          суд
апеляційної  інстанції  не  звернув  уваги  на  допущені порушення
закону судом першої інстанції.

     За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню  з  направленням  справи  на новий розгляд у суд першої
інстанції з  підстав,  передбачених  ч.  2  ст.  336  ЦПК  України
( 1503-06 ) (1503-06)
        .

     Керуючись ст.  334  ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
        ,  Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу Л-на О.  І.  задовольнити. Рішення місцевого
Галицького районного суду  м.  Львова  від  05.04.2002  та  ухвалу
апеляційного  суду  Львівської  області  від 17.06.2002 скасувати,
справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

 "Збірник поточного законодавства,  нормативних актів, арбітражної

 та судової практики",

 N 13, березень, 2003 р.