СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            27.12.2001

                             (Витяг)

     У серпні 2000 р. К. звернувся в суд із позовом до С. В. та С.
К.  про відшкодування заподіяної йому  матеріальної  та  моральної
шкоди, посилаючись на те, що 14 травня 2000 р. відповідачі завдали
йому легкі тілесні ушкодження,  чим заподіяли фізичні та  моральні
страждання.

     Рішенням Жовтневого   районного  суду  м.  Луганська  від  29
вересня  2000  р.  позов  задоволено,  постановлено   стягнути   з
відповідачів  на  користь  позивача солідарно 1 тис.  570 грн.,  а
також: 15 грн. державного мита.

     У касаційній скарзі С.  В.  та С.  К.  просили  скасувати  це
рішення   у   зв'язку   з   порушенням   судом   норм   цивільного
процесуального права.

     Заслухавши суддю-доповідача,   перевіривши   за   матеріалами
справи  наведені у скарзі доводи,  судова палата з цивільних справ
Верховного Суду України дійшла висновку,  що рішення суду підлягає
скасуванню  з  направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з таких підстав.

     Згідно з п.  3 ч.  1 ст.  336 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
         судове  рішення
підлягає  скасуванню з направленням справи на новий розгляд,  якщо
її розглянуто за відсутності будь-кого з осіб,  що беруть участь у
справі,  яким  не  було  повідомлено  про  час  і  місце  судового
засідання.

     Наявні в  матеріалах  справи  дані  не  підтверджують   факту
повідомлення  відповідачів  належним чином про слухання справи,  а
відповідно до протоколу судового засідання  суд  цих  обставин  не
досліджував.

     Відповідно до змісту ст. 451 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        , яка за аналогією
закону застосовується до правовідносин про відшкодування моральної
(немайнової)  шкоди,  солідарну  відповідальність перед потерпілим
несуть особи, які спільно заподіяли шкоду.

     Покладаючи на  відповідачів  С.  В.  та   С.   К.   солідарну
відповідальність,   суд   не   встановив   факту   спільності  дій
відповідачів,  а навпаки,  виходив з  того,  що  шкоду  позивачеві
заподіяно   під   час   трьох  різних  проміжків  часу  кожним  із
відповідачів окремо.

     На порушення вимог ст.  202 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
         судове рішення не
містить  обгрунтування  висновків  суду  ні  щодо факту заподіяння
матеріальної та моральної шкоди, ні щодо розміру її відшкодування.

     Зазначені порушення  норм  цивільного  процесуального   права
судова  палата  з  цивільних справ Верховного Суду України визнала
такими,  що призвели до неправильного вирішення  судом  справи,  у
зв'язку з чим на підставі п.3 ч. 1 та ч. 2 ст. 336 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        
дійшла висновку про скасування оскаржуваного  судового  рішення  з
направленням справи на новий розгляд.

     Керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        , судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України рішення  Жовтневого  районного  суду
м. Луганська скасувала і направила справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.

 "Рішення Верховного Суду України", 2002 р.