СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 30.08.2000
(Витяг)
У березні 2000 р. засновники Львівської обласної організації
Комуністичної партії України (далі - КПУ) звернулися зі скаргою на
дії Львівського обласного управління юстиції, зазначаючи, що
постановою колегії цього управління від 17 лютого 2000 р. в
Реєстрі об'єднань громадян анульовано запис N 623 про реєстрацію
цієї організації, а наказом начальника управління юстиції від 18
лютого того ж року N 20 скасовано рішення управління від 6 січня
1999 р. про реєстрацію згаданої організації.
Посилаючись на те, що зазначені постанова і наказ суперечать
ст. 37 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статтям 19, 31, 32
Закону від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян"
( 2460-12 ) (2460-12)
(далі - Закон), якими передбачено, що заборона
діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому
порядку, заявники просили визнати їх неправомірними, скасувати і
зобов'язати суб'єкта оскарження поновити в Реєстрі об'єднань
громадян запис про реєстрацію обласної організації КПУ.
Рішенням Волинського обласного суду від 27 червня 2000 р.
скаргу було задоволено. Постанову колегії Львівського обласного
управління юстиції від 17 лютого 2000 р. про анулювання в Реєстрі
об'єднань громадян запису N 623 про реєстрацію Львівської обласної
організації КПУ та наказ начальника цього управління від 18 лютого
2000 р. N 20 про скасування рішення управління від 6 січня 1999 р.
як прийнятого не уповноваженою на це особою та анулювання в
реєстрі об'єднань громадян запису про реєстрацію згаданої
організації визнано неправомірними і скасовано. Зобов'язано
обласне управління юстиції поновити в Реєстрі об'єднань громадян
запис про реєстрацію обласної організації КПУ від 6 січня 1999 р.
Не погоджуючись із рішенням суду, начальник Львівського
обласного управління юстиції направив касаційну скаргу, в якій
просив це рішення скасувати, а провадження у справі закрити,
посилаючись на те, що реєстраційні документи були підписані
неуповноваженою особою, тобто начальник управління юстиції, який
підписав документи, був на момент їх підписання звільнений з
роботи. Конституційні права громадян не порушувалися, тому в суду
не було підстав приймати заяву Г., С. та О.
Постанова колегії Львівського обласного управління юстиції
від 17 лютого 2000 р. та наказ від 18 лютого того ж року N 20
відповідають нормам Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та мають відношення
до юридичної особи. Рішення колегії не може бути предметом
оскарження в порядку ст. 248-2 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
, оскільки це
документ внутрішньоорганізаційної діяльності управління юстиції.
Враховуючи викладене, начальник управління юстиції вважав, що
йдеться про спір між двома юридичними особами, який не підвідомчий
суду загальної юрисдикції, тому відповідно до п. 1 ст. 227 ЦПК
( 1502-06 ) (1502-06)
провадження в цій справі має бути закрито.
Рішення про заборону чи припинення діяльності обласної
організації КПУ обласне управління юстиції не приймало. Суд не дав
належної оцінки зібраним доказам і тому дійшов помилкового
висновку про те, що фізичні особи могли заявити дані вимоги.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
касаційну скаргу залишила без задоволення з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що засновники обласної
організації КПУ відповідно до статей 11 - 15 Закону ( 2460-12 ) (2460-12)
та
пунктів 1 - 3 Положення про порядок легалізації об'єднань громадян
(затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого
1993 р. N 140 ( 140-93-п ) (140-93-п)
5 січня 1999 р. подали до реєструючого
органу - Львівського обласного управління юстиції - всі необхідні
для реєстрації документи. За результатами їх розгляду суб'єктом
оскарження згідно з пунктами 4 - 7 Положення було прийнято рішення
про реєстрацію цієї організації і видано відповідне свідоцтво від
6 січня 1999 р. N 623.
Постановою колегії Львівського обласного управління юстиції
від 17 лютого 2000 р. в Реєстрі об'єднань громадян анульовано
запис N 623 про реєстрацію обласної організації КПУ. Наказом
начальника цього управління від 18 лютого того ж року N 20
скасовано рішення про реєстрацію обласної організації КПУ,
анульовано в Реєстрі об'єднань громадян запис про її реєстрацію і
зобов'язано відділ реєстрації об'єднань громадян офіційно
повідомити в засобах масової інформації про це рішення.
Обидва наведені документи мотивовані тим, що на час
проведення державної реєстрації Львівської обласної організації
КПУ К., який приймав відповідне рішення, начальником управління
юстиції не працював, а тому не вправі був його приймати. Крім
того, як у постанові, так і в наказі зазначено, що до уваги
бралися рішення сесій Львівської обласної ради від 8 грудня 1999
р. N 222 "Про розгляд питання щодо діяльності обласної організації
КПУ" та від 9 лютого 2000 р. N 54 "Про підтримку вимог громадян,
політичних партій та громадських організацій Львівщини щодо
заборони діяльності в Україні комуністичних організацій".
Згадані документи (постанова і наказ) є незаконними й
підлягають скасуванню, оскільки порушують права та свободи
заявників і не відповідають вимогам законодавства, а суб'єкт
оскарження при їх прийнятті вийшов за межі наданих йому
повноважень.
Відповідно до п. 13 зазначеного вище Положення ( 140-93-п ) (140-93-п)
реєструючий орган приймає рішення про скасування запису в Реєстрі
об'єднань громадян лише у разі припинення діяльності об'єднання.
Ні Положенням, ні Законом ( 2460-12 ) (2460-12)
не передбачено інших підстав
для скасування чи анулювання реєстрації об'єднань громадян.
Із пояснень представника заявників, яких не заперечили
представники суб'єкта оскарження, судом установлено, що Львівська
обласна організація КПУ своєї діяльності не припиняла. Тому
рішення про анулювання її реєстрації істотно ущемляє права
заявників, передбачені ст. 36 Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
статтями 11, 12, 20 Закону ( 2460-12 ) (2460-12)
, а саме: право на свободу
об'єднання у політичні партії та громадські організації і членство
в них, на легалізацію (реєстрацію) створеного за їх ініціативою
об'єднання, на здійснення і захист своїх прав та свобод,
задоволення політичних інтересів шляхом реалізації наданих
об'єднанню повноважень.
Згідно зі ст. 14 Закону ( 2460-12 ) (2460-12)
, п. 2 згаданого вище
Положення ( 140-93-п ) (140-93-п)
, підпункту 24 п. 4 чинного на той час
Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та
Севастопольське міські управління юстиції (затверджене наказом
Міністерства юстиції України від 5 лютого 1999 р. N 9/5
( z0070-99 ) (z0070-99)
повноваженнями по легалізації (реєстрації) об'єднань
громадян наділені управління юстиції.
Як пояснила представник суб'єкта оскарження Я., документи,
подані на реєстрацію Львівською обласною організацією КПУ, були
перевірені на предмет відповідності їх вимогам законодавства,
після чого передані з її позитивним висновком начальнику, який
лише підписав свідоцтво про реєстрацію.
Крім того, як вбачається з наказів Міністра юстиції України
від 31 грудня 1998 р. N 1067/к та від 4 січня 1999 р. N 1/7,
звільненому з посади начальника Львівського обласного управління
юстиції з 31 грудня 1998 р. К. було доручено до 6 січня 1999 р.
передати справи новому начальнику, а свідоцтво про реєстрацію
обласної організації КПУ він підписав у межах цього строку.
Безпідставними є також доводи управління юстиції про
непідвідомчість даної справи судам загальної юрисдикції у зв'язку
з наявністю спору між юридичними особами. Крім наведеного ці
доводи спростовуються й тим, що відповідно до ст. 20 Закону
( 2460-12 ) (2460-12)
виступати учасником цивільно-правових відносин мають
право зареєстровані об'єднання громадян, а скасувавши реєстрацію
Львівської обласної організації КПУ, суб'єкт оскарження фактично
позбавив її цього права.
Доводи скарги про те, що постанова обласного управління
юстиції не може бути предметом судового оскарження через
належність її до внутрішньоорганізаційної діяльності управління
юстиції, необгрунтовані й суперечать ст. 248-2 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
.
Про реальність порушення діями суб'єкта оскарження прав
заявників на участь у політичному житті держави свідчить ухвала
Львівської міської ради від 9 березня 2000 р. N 554, якою на
підставі оскаржуваних рішень представники обласної організації КПУ
були виключені зі складу міської, районних у м. Львові та
дільничних комісій з референдуму.
Порушені права заявників підлягають поновленню шляхом
визнання неправомірними і скасування оскаржуваних рішень
управління юстиції та поновлення в Реєстрі об'єднань громадян
запису про реєстрацію Львівської обласної організації КПУ з часу
її легалізації.
Відповідно до вимог статей 31, 32 Закону ( 2460-12 ) (2460-12)
тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї діяльності
об'єднання громадян, примусовий розпуск (ліквідація) здійснюються
за поданням легалізуючого органу або прокурора рішенням суду. В
даному випадку управління юстиції самостійно вирішило питання про
заборону, що є порушенням прав громадян, і тому засновники
обгрунтовано заявляли про порушення їхніх прав, а суд задовольнив
заявлені вимоги.
Судом повно і всебічно з'ясовано дійсні обставини справи,
зібраним доказам дано належну оцінку. Рішення суду відповідає
вимогам закону та матеріалам справи, тому підстав для його
скасування не встановлено.
Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу залишила без задоволення,
а рішення Волинського обласного суду - без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.