СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 23.08.2000
(Витяг)
Рішенням Серафимовицького районного суду Волгоградської
області Російської Федерації від 8 січня 1998 р. на користь Д.А. з
Д.Я. було стягнено щомісячно по 200 руб. починаючи з 17 листопада
1997 р. по 9 березня 1998 р., а також на утримання дочки Л., 1992
року народження, аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітної
плати починаючи з 17 листопада 1997 р. і до повноліття останньої,
додаткові витрати для придбання ортопедичного взуття для неї в
сумі 821 руб. 27 коп. та 480 руб. державного мита. Крім того,
рішенням цього ж суду від 27 травня 1998 р. з Д.Я. стягнено на
користь Д.А. аліменти на її утримання в розмірі 150 руб. щомісячно
починаючи з 20 квітня 1995 р. до досягнення дочкою Л. 18 років і
82 руб. державного мита.
Громадянка Російської Федерації Д.А. звернулася з клопотанням
про виконання на території України зазначених рішень суду,
оскільки боржник проживає в м. Львові.
Ухвалою Львівського обласного суду від 21 березня 2000 р.
клопотання задоволено: дозволено примусове виконання на території
України зазначених рішень Серафимовицького районного суду
Волгоградської області Російської Федерації, стягуючи з Д.Я.
відповідні кошти за офіційним курсом НБУ на день виконання.
У скарзі в порядку нагляду на зазначені судові рішення Д.Я.
просив зупинити виконання ухвали суду до вирішення питання щодо
умов їх виконання.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 54 Конвенції про правову допомогу і
правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах
( 997_009 ) (997_009)
, укладеної державами - членами СНД у м. Мінську 22
січня 1993 р. і ратифікованої в Україні Законом від 10 листопада
1994 р. ( 240/94-ВР ) (240/94-ВР)
, суд, який розглядає клопотання про визнання
і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням
того, що передбачені цією Конвенцією умови додержано. У такому
випадку суд постановлює рішення про примусове виконання.
Суд вірно встановив, що рішення Серафимовицького районного
суду Волгоградської області Російської Федерації від 8 січня 1998
р. та від 27 травня того ж року набрали законної сили,
відповідачеві належним чином було вручено виклик до суду, рішення
суду раніше на території Російської Федерації не виконувалися.
Зазначені обставини підтверджені в судовому засіданні довідками
суду, який постановив рішення, а також запереченнями Д.Я. на
позови про стягнення аліментів.
Проте, постановлюючи резолютивну частину ухвали, суд не
врахував, що тверді грошові зобов'язання виникли з аліментних
правовідносин і на території України вони мають виконуватись в
українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом НБУ. На
підставі ухвали про дозвіл на примусове виконання рішення
іноземного суду видається виконавчий лист, тому суд у резолютивній
частині рішення повинен був визначити зазначені суми у гривнях за
офіційним курсом НБУ щодо російського рубля на день розгляду
справи. Оскільки резолютивна частина рішення цих даних не містить,
то відповідно до ст. 326 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
ухвала суду підлягає
скасуванню.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
вважає за необхідне відповідно до п. 3 ст. 326 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
вирішити питання по суті, задовольнивши клопотання, і дати дозвіл
на примусове виконання рішень зазначеного суду Російської
Федерації на території України з викладенням їх змісту та
визначенням сум, що підлягають стягненню в українській грошовій
одиниці за офіційним валютним курсом НБУ щодо російського рубля
(згідно з довідкою, виданою департаментом валютного регулювання
НБУ, на 23 серпня 2000 р. 10 російських рублів = 1,9626 грн.).
Доводи скарги про те, що суд не врахував, що рішення були
постановлені з грубим порушенням закону, не заслуговують на увагу,
оскільки клопотання про визнання й виконання рішень іноземних
судів суд розглядає у визначених останніми межах і не може входити
в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до них
будь-які зміни.
Виходячи з наведеного, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скаргу Д.Я. задовольнила частково, ухвалу
Львівського обласного суду скасувала і вирішила питання по суті,
задовольнивши клопотання громадянки Російської Федерації Д.А.:
дозволила примусове виконання на території України рішення
Серафимовицького районного суду Волгоградської області Російської
Федерації від 8 січня 1998 р., яким на користь Д.А. з Д.Я., 1951
року народження, уродженця м. Мукачева Закарпатської області
України, котрий проживає в м. Львові, працює в університеті
"Львівська політехніка", стягнено щомісячно по 39 грн. 25 коп.
починаючи з 17 листопада 1997 р. по 9 березня 1998 р., а також
аліменти на утримання дочки Л. в розмірі 1/4 всіх видів заробітної
плати починаючи з 17 листопада 1997 р. і до повноліття останньої,
додаткові витрати для придбання ортопедичного взуття для неї в
сумі 161 грн. 18 коп. та 94 грн. 20 коп. державного мита;
дозволила примусове виконання на території України рішення
зазначеного суду Російської Федерації від 27 травня 1998 р., яким
з Д.Я. стягнено на користь Д.А. аліменти на її утримання в розмірі
29 грн. 43 коп. щомісячно починаючи з 20 квітня 1995 р. до
досягнення дочкою Л. 18 років та 16 грн. 9 коп. державного мита.
"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.