ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

 від 28.07.2000

                               (Витяг)

     Постановою судді  Орджонікідзевського   районного   суду   м.
Запоріжжя від 14 січня 2000 р.  І.  притягнено до адміністративної
відповідальності за п.  "г" ч.  3 ст.  5 Закону  "Про  боротьбу  з
корупцією" ( 356/95-ВР  ) (356/95-ВР)
          (далі  - Закон) з накладенням штрафу в
розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

     Як визнав суд,  І., перебуваючи на державній службі на посаді
заступника  начальника  ДПІ  Василівського  району  -   начальника
відділу справляння податків з фізичних осіб, усупереч передбаченим
Законом ( 356/95-ВР ) (356/95-ВР)
         спеціальним  обмеженням  у  травні  1999  р.
надала  незаконні  переваги  приватному  підприємцю Щ.,  наказавши
старшому податковому  ревізору-інспектору  М.  скласти  новий  акт
перевірки  закупівельних  актів на борошно,  зареєструвати його за
тим самим номером і тією ж датою,  що й перший  акт,  і  підписала
його,  внаслідок  чого  начальником  ДПІ було прийнято рішення про
зниження фінансових санкцій щодо Щ. з 11 тис. 55 грн. 40 коп. до 4
тис. 103 грн. 22 коп.

     Голова Верховного Суду України визнав,  що ухвалена у  справі
постанова є незаконною і підлягає скасуванню,  а справа - закриттю
з таких підстав.

     Відповідно до  вимог  ч.  2  ст.  38 КпАП ( 80731-10 ) (80731-10)
         у разі
відмови в порушенні або закриття кримінальної справи за  наявності
в    діях   порушника   ознак   адміністративного   правопорушення
адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через
місяць   з   дня   прийняття   рішення  про  відмову  в  порушенні
кримінальної справи або про її закриття.

     Як вбачається з матеріалів справи, зазначені у постанові суду
події мали місце у травні 1999 р.

     Оперуповноважений УБОЗ  УМВС України в Запорізькій області на
порушення вимог статей 97 - 99  КПК  ( 1002-05  ) (1002-05)
          постанову  про
відмову в порушенні кримінальної справи щодо І.  на підставі ч.  2
ст. 7 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         і п.  2 ч.  1 ст.  6 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
          ухвалив
лише  17  грудня  1999  р.  При  цьому  протягом цього часу жодної
перевірки у справі І. не здійснювалося.

     Таким чином,   сама   постанова   про   відмову  в  порушенні
кримінальної  справи  щодо  І.   ухвалена   за   межами   строків,
установлених    для    притягнення   особи   до   адміністративної
відповідальності.  Отже,  і накладення  на  неї  адміністративного
стягнення  після  закінчення двох місяців,  установлених для цього
ст. 38 КпАП ( 80731-10 ) (80731-10)
        , є незаконним.

     За таких   обставин   постанову  судді  скасовано,  а  справу
закрито.

 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.