ВІЙСЬКОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 28.03.2000
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     С. звернувся  у   порядку,   передбаченому   гл.   31-А   ЦПК
( 1502-06   ) (1502-06)
        ,   до   суду  зі  скаргою,  в  якій  просив  визнати
неправомірним  і  скасувати  наказ  заступника  Міністра   оборони
України  -  Командувача Сил Протиповітряної оборони України від 29
грудня 1998 р.  про його  звільнення  та  поновити  на  військовій
службі.
     Ухвалою військового суду Севастопольського  гарнізону  від  7
травня  1999  р.  С.  відмовлено  у  прийнятті  скарги у зв'язку з
порушенням правил підсудності  і  роз'яснено  про  його  право  на
підставі  статей  123,  125,  248-4  ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
         звернутися зі
скаргою до військового суду Центрального регіону.
     4 червня   1999  р.  ухвалою  військового  суду  Центрального
регіону  С.  відмовлено  у  прийнятті  скарги   на   підставі   її
непідсудності  і  направлено  скаргу з додатковими матеріалами для
розгляду по суті у військовий суд Севастопольського гарнізону.
     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті
питання  про  скасування  ухвали  військового  суду   Центрального
регіону від 4 червня 1999 р.  у справі за скаргою С.  внаслідок її
незаконності і передачу питання на розгляд військового суду  цього
регіону.
     Військова колегія    Верховного    Суду    України    протест
задовольнила з таких підстав.
     Військовий суд  Севастопольського  гарнізону  ухвалою  від  7
травня  1999  р.  на  підставі  ч.  2  ст.  123  ЦПК  ( 1502-06 ) (1502-06)
        
обгрунтовано відмовив у прийнятті скарги С.,  оскільки  військовим
судам  гарнізонів  як  судам  першої  інстанції  підсудні цивільні
справи за скаргами військовослужбовців,  крім  тих,  які  підсудні
військовим  судам  регіонів  і Військово-Морських Сил України.  За
змістом  ч.  3   цієї   статті   військовим   судам   регіонів   і
Військово-Морських  Сил України як судам першої інстанції підсудні
справи за скаргами на незаконні дії і рішення військових посадових
осіб   та  органів  військового  управління  на  рівні  військових
об'єднань і вище.
     Відповідно до ч.  2 ст.  248-4 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        ,  яка визначає
територіальну підсудність скарг,  поданих у порядку, передбаченому
гл.  31-А ЦПК,  і ст. 248-1 ЦПК скарги подаються до суду за місцем
знаходження державних органів, юридичних чи посадових осіб.
     Беручи до  уваги те,  що С.  оскаржив дії заступника Міністра
оборони України - Командувача Сил Протиповітряної оборони України,
його  скарга  не  може  бути розглянута судом гарнізону і підлягає
розгляду у військовому суді Центрального регіону.
     За таких  обставин  військова колегія Верховного Суду України
ухвалу  військового  суду  Центрального  регіону  про  відмову   у
прийнятті скарги С.  скасувала, а скаргу з додатковими матеріалами
до неї направила  на  розгляд  до  військового  суду  Центрального
регіону.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 2001 р.