Звернення прокурора гарнізону до суду загальної юрисдикції в інтересах квартирно-експлуатаційної частини району із позовом до військовослужбовця про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, і прийняття цим судом справи до розгляду не могло бути законною підставою для закриття провадження у справі, оскільки не виключається можливість розгляду такого спору судом загальної юрисдикції

Прокурор Феодосійського гарнізону звернувся в суд із позовом в інтересах квартирно-експлуатаційної частини Феодосійського району (далі - КЕЧ) до В.В., В.Н., В. Олексія та В. Олени про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Прокурор зазначав, що відповідачі проживали у квартирі, яка належить КЕЧ. У 1994 р. В.В. був направлений до м. Одеси для подальшого проходження служби. Разом із ним на постійне місце проживання виїхала і його сім'я. Прокурор просив задовольнити позов із підстав, передбачених ст. 107 ЖК (5464-10) .

Рішенням Феодосійського міського суду від 30 березня 1999 р. позов було задоволено. У касаційному порядку справа не розглядалась.

Постановою президії Верховного суду Автономної Республіки Крим від 1 липня 1999 р. рішення суду було скасовано, а провадження у справі закрито.

Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування постанови президії та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.

Скасовуючи рішення та закриваючи провадження у справі, президія Верховного суду Автономної Республіки Крим виходила з того, що суд першої інстанції розглянув справу, яка йому не підвідомча, оскільки позов було заявлено військовим прокурором до військовослужбовця в інтересах військової установи і щодо майна військової організації.

Проте такий висновок не є обгрунтованим, оскільки порушення правил підсудності не є підставою для закриття провадження у справі, а сам по собі факт звернення військового прокурора до суду загальної юрисдикції з позовом не виключає можливості розгляду таким судом спору між військовослужбовцем і військовою організацією.

Крім того, ухвалюючи постанову, президія не звернула уваги на те, що закривати провадження у справі можна лише у випадках, передбачених ст. 227 ЦПК (1502-06) . У даному ж разі жодної законної підстави для цього не було.

Перевіряючи справу в повному обсязі, судова колегія визнала за необхідне скасувати також рішення міського суду як таке, що не відповідає вимогам статей 90 - 95, 15, 30, 40, 62, 203 ЦПК (1501-06, 1502-06) : зокрема, суд не повідомив відповідачів у встановленому порядку про час і місце проведення судового засідання за новим місцем їх проживання, хоча дані про їх фактичне місцезнаходження у справі є.

На підставі наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України рішення Феодосійського міського суду та постанову президії Верховного суду Автономної Республіки Крим скасувала і направила справу на новий розгляд.