СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 15.03.2000
(Витяг)
Суди обласного рівня за заявами Національної служби
посередництва і примирення вирішують колективні трудові спори лише
у випадках, коли згідно із Законом України "Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) (137/98-ВР)
проведення
страйку забороняється, зокрема, якщо припинення працівниками
роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або
перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам,
епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків
У листопаді 1999 р. Східне відділення Національної служби
посередництва і примирення (далі - НСПП) в інтересах трудового
колективу житлово-експлуатаційної дільниці N 3 (далі - ЖЕД)
державного комунального підприємства "ЖЕО Кам'янобрідського
району" м. Луганська (далі - ДКП) звернулося в суд із позовною
заявою до цього ДКП, Луганської обласної державної адміністрації,
Луганської міської ради про вирішення колективного трудового спору
між найманими працівниками ЖЕД і адміністрацією ДКП щодо
несвоєчасної виплати заробітної плати, невиплати субсидій
пільговим категоріям громадян та перерахування 86 тис. 500 грн.
для погашення наявної заборгованості.
Заява мотивувалася тим, що 19 квітня 1999 р. НСПП було
зареєстровано зазначений спір, однак вжиті службою заходи не
призвели до виконання відповідачами вимог найманих працівників.
Ухвалою судді Луганського обласного суду від 20 січня 2000 р.
у прийнятті позовної заяви було відмовлено.
НСПП оскаржила ухвалу в касаційному порядку і порушила
питання про її скасування з мотивів неправильного застосування
судом Закону від 3 березня 1998 р. "Про порядок вирішення
колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) (137/98-ВР)
(далі -
Закон) та процесуального законодавства. Судова колегія в цивільних
справах Верховного Суду України скаргу залишила без задоволення з
таких підстав.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суддя виходив із
того, що на даний спір не поширюється чинність ст. 24 Закону,
( 137/98-ВР ) (137/98-ВР)
а тому НСПП не вправі пред'являти позов до суду.
Такий висновок відповідає вимогам закону і матеріалам
позовної заяви.
Статтею 24 Закону ( 137/98-ВР ) (137/98-ВР)
передбачено випадки, коли
забороняється проведення страйку і за яких НСПП може згідно зі ст.
25 Закону звернутися до суду із заявою про вирішення такого спору.
Зокрема, проведення страйку забороняється, якщо припинення
працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей,
довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям,
катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.
Матеріали, які б підтверджували наявність таких умов, до
позовної заяви не додані й доводами скарги не підтверджені.
Посилання на те, що припинення роботи найманими працівниками ЖЕД
може призвести до наведених вище наслідків, мають характер
загальних суджень, грунтуються на довільному тлумаченні змісту
функцій ЖЕД, не свідчать про наявність прямого зв'язку між
діяльністю цієї дільниці та передбаченими Законом ( 137/98-ВР ) (137/98-ВР)
обставинами, а тому не можуть бути визнані обгрунтованими.
За таких обставин суддя правильно відмовив у прийнятті
позовної заяви, оскільки справа не підсудна обласному суду на
підставі ст. 25 Закону ( 137/98-ВР ) (137/98-ВР)
.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скаргу залишила без задоволення, а ухвалу
судді Луганського обласного суду без зміни.
Надруковано: "Вісник Верховного суду України", N 4 (20),
29 вересня 2000 р.