СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 02.02.2000

                             (Витяг)

     Компетентний суд   України,   що   розглядає  клопотання  про
визнання і примусове виконання рішення арбітражного суду  держави,
яка є учасницею Угоди про порядок вирішення спорів,  пов'язаних із
здійсненням господарської  діяльності  ( 997_076  ) (997_076)
        ,   підписаної
урядами держав-учасниць СНД у м.Києві 20 березня 1992 р., виходить
із того,  чи  додержано  арбітражним  судом  необхідні  для  цього
передбачені даною Угодою вимоги щодо порядку розгляду спору,  і не
обговорює правильності вирішення його по суті

     Рішенням арбітражного  суду  Липецької   області   (Російська
Федерація) від 6 травня 1998 р. стягнуто з акціонерного товариства
закритого типу "Севастопольський  трансформаторний  завод  "Страз"
(далі  -  АТЗТ) на користь акціонерного товариства відкритого типу
"Новолипецкий металлургический комбинат" (далі - АТВТ) борг у сумі
158  тис.  578 крб.,  а також судові витрати в розмірі 4 тис.  771
крб.

     Ухвалою Севастопольського  міського  суду  від  17  листопада
1999 р.  клопотання АТВТ про визнання  і  виконання  на  території
України зазначеного рішення було задоволене.

     У скарзі голова ліквідаційної комісії АТЗТ  просив  скасувати
цю ухвалу,  посилаючись на те,  що при вирішенні клопотання суд не
врахував, що завод визнаний банкрутом, позивач до числа кредиторів
не  увійшов,  тому  заявлені  ним  вимоги  розглядатися не можуть.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України  скаргу
залишила без задоволення з таких підстав.

     Постановлюючи ухвалу про визнання і  виконання  на  території
України   зазначеного  рішення,  суд  виходив  із  того,  що  воно
постановлено правомочним судом,  набрало законної  сили,  боржника
повідомлено про час та місце розгляду справи і немає обставин, які
б робили неможливою дачу згоди на примусове виконання  рішення  на
території  України,  передбачених  Угодою  про  порядок  вирішення
спорів,  пов'язаних  із   здійсненням   господарської   діяльності
( 997_076  ) (997_076)
          (підписана  урядами держав-учасниць СНД у м.Києві 20
березня 1992 р.).

     Такі висновки  суд  є правильними й підтверджуються доказами,
які є в матеріалах справи.

     Наведені у   скарзі   доводи  про  те,  що  боржник  визнаний
банкрутом і  ця  обставина  виключала  можливість  дачі  згоди  на
примусове виконання рішення суду, необгрунтовані, оскільки сама по
собі ця  обставина  не  є  підставою  для  відмови  у  визнанні  й
виконанні на території України зазначеного рішення.

     Виходячи з викладеного судова  колегія  в  цивільних  справах
Верховного  Суду  України скаргу голови ліквідаційної комісії АТЗТ
залишила без  задоволення,  а  ухвалу  Севастопольського  міського
суду - без зміни.

 "Вісник Верховного Суду України", N 1, січень-лютий 2001 р.