СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 26.01.2000
Спори щодо викупу або заміни акцій трудового колективу та
акцій підприємств, випущених до 1 січня 1992 р., мають
вирішуватися з урахуванням нормативно-правових актів із
цих питань
(Витяг)
У березні 1997 р. Г. звернулася в суд із позовом до
акціонерної компанії "Версант" (далі - АК) про стягнення вартості
акцій та відшкодування моральної шкоди. Позивачка зазначала, що в
1990 - 1992 рр. вона придбала акції Верхньодніпровського
чавуноливарного заводу ім. 1 Травня (далі - завод) на загальну
суму 6 тис. 500 руб., які було випущено на строк у п'ять років.
Однак після закінчення цього строку відповідач, який є
правонаступником заводу, відмовився від викупу акцій з урахуванням
індексації їхньої вартості. Посилаючись на зазначене, Г. просила
стягнути з відповідача 6 тис. 714 грн. вартості акцій та 4 тис.
грн. на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово. У судовому засіданні
Г. свої вимоги змінила і просила стягнути з відповідача вартість
акцій у сумі 6 тис. 500 грн. з урахуванням індексу інфляції з 14
травня 1997 р. та 4 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дніпропетровського обласного суду від 11 листопада
1999 р. позов було задоволено частково, постановлено стягнути з АК
на користь Г. 4 тис. 965 грн., а в решті позовних вимог
відмовлено.
У касаційній скарзі АК просила скасувати це рішення і
направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суд не
врахував, що завод не мав права випуску акцій, не перевірив
законність використання заводом коштів від продажу акцій,
номінальну вартість акцій обчислив неправильно і в рішенні не
навів, якими нормами матеріального права він керувався. Судова
колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну
скаргу задовольнила з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що
в 1989 р. завод на підставі постанови Ради Міністрів СРСР від 15
жовтня 1988 р. N 1195 "Про випуск підприємствами та організаціями
цінних паперів" випустив акції трудового колективу. В 1991 - 1992
рр. Г. придбала такі акції на загальну суму 6 тис. 500 руб. АК є
правонаступником заводу, але вона не виконала в повному обсязі
взятих на себе зобов'язань по поверненню грошових коштів позивачки
з урахуванням інфляції, тому повинна сплатити 4 тис. 965 грн. При
розрахунку цієї суми суд виходив із розміру індексів інфляції за
період із серпня 1991 по жовтень 1999 р. Проте такі висновки не є
повністю обгрунтованими.
Відповідно до Постанови Верховної Ради УРСР від 18 червня
1991 р. N 1202-XII ( 1202-12 ) (1202-12)
"Про порядок введення в дію Закону
Української РСР "Про цінні папери і фондову біржу" з 1 січня 1992
р. припинився випуск акцій трудових колективів та акцій
підприємств, усі емітовані акції могли обертатися протягом п'яти
років починаючи з 1 січня 1992 р. згідно з умовами їх випуску.
На підставі зазначеної Постанови ( 1202-12 ) (1202-12)
Міністерством
фінансів України 18 листопада 1991 р. було встановлено порядок
обігу, викупу та заміни акцій трудових колективів і акцій
підприємств у 1992 - 1996 рр., згідно з яким до 1 січня 1997 р.
підприємства, що випустили акції, повинні були викупити їх або
замінити іншими цінними паперами, передбаченими Законом від 18
червня 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
.
Також передбачено, що порядок заміни акцій трудового колективу
іншими цінними паперами визначається емітентом, а викуп цих акцій
здійснюється за їх номінальною вартістю з одночасною виплатою
дивідендів, визначених згідно з умовами їх випуску.
Із матеріалів справи вбачається, що заводом у 1989 р. було
випущено акції трудового колективу, і в 1990 - 1992 рр. Г.
придбала їх на загальну суму 6 тис. 500 руб. За цими акціями їй
були нараховані та сплачені дивіденди: за 1992 р. - 3 тис. 250
руб., 1993 р. - 32 тис. 500 крб. У 1994 р. відповідач за згодою
позивачки провів заміну акцій трудового колективу на акції АК,
встановивши індекс їх номінальної вартості - 1698,4. 31 березня
1995 р. Г. було видано відповідний сертифікат.
Вирішуючи спір, суд не дав належної оцінки наведеним
документам. Визначаючи номінальну вартість акцій трудового
колективу з урахуванням індексів інфляції з дня придбання цих
акцій, суд не навів у рішенні мотивів, з яких він дійшов такого
висновку, а також не послався на норми матеріального права, якими
він керувався. Судом не враховано, що за умовами випуску акцій
трудового колективу прибутками є щорічні дивіденди. Протягом двох
років позивачка одержувала дивіденди за акціями.
Суду слід було перевірити, чи не порушив відповідач норми
чинного на час заміни акцій законодавства, чи повністю він
врахував вартість акцій при їх заміні, чи залишився борг АК перед
позивачкою і розмір цього боргу.
Оскільки при розгляді справи судом було порушено вимоги
статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
, то постановлене рішення не
відповідає вимогам ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
і підлягає скасуванню.
Виходячи з наведеного й керуючись статтями 310, 311 ЦПК
( 1503-06 ) (1503-06)
, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України касаційну скаргу АК задовольнила, рішення
Дніпропетровського обласного суду скасувала і направила справу на
новий розгляд.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2, 2001 р.