СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 16.01.2000
(Витяг)
Суд визнав відмову у встановленні статусу учасника ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особі з підстав її участі у
військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї такою, що не
відповідає Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали
участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях,
у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або
постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з
власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений постановою
Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р. N 674 ( 674-92-п ) (674-92-п)
)
У квітні 1998 р. М. звернулася до суду зі скаргою на дії
обласної тимчасової комісії по перевірці правильності видачі
посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській
АЕС" Одеської обласної державної адміністрації (далі - комісія).
В заяві вона зазначала, що з липня по кінець вересня 1954 р.
включно у складі оперативної групи управління штабу армії
Одеського військового округу брала участь у військових навчаннях
із застосуванням ядерної зброї на полігоні Південно-уральського
військового округу.
Перше посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС категорії 2, серії "А" вона одержала 29 квітня
1993 р. на підставі поданих документів: відповіді з архівів
Міністерства оборони СРСР та запису в трудовій книжці про подяку
за участь у навчаннях. Друге посвідчення М. одержала 23 червня
1994 р. на підставі довідок про інвалідність та про втрату 70 %
працездатності внаслідок виконання робіт у зоні радіаційного
випромінювання.
Комісія рішеннями від 23 липня 1997 р. та від 2 квітня 1998
р. відмовила їй у встановленні статусу учасника ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Посилаючись на
незаконність останнього рішення, заявниця просила підтвердити її
статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
і зобов'язати комісію видати їй відповідне посвідчення.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня
1998 р. заяву було задоволене. У касаційному порядку справа не
розглядалась.
Постановою президії Одеського обласного суду від 17 лютого
1999 р. протест заступника прокурора області було відхилено, а
рішення суду залишено без зміни.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі судових рішень та
направлення її на новий розгляд, оскільки суд неповно з'ясував
обставини справи, права та обов'язки сторін. Зокрема, у справі
немає документальних даних, якими підтверджується безпосередня
участь заявниці у військових навчаннях із застосуванням ядерної
зброї. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
протест залишила без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. 7 Порядку віднесення громадян із числа тих,
які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних
випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної
зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного
опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (затверджений
постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р. N 674
( 674-92-п ) (674-92-п)
), спірні питання встановлення факту участі громадян у
ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових
навчаннях із застосуванням ядерної зброї розглядаються комісіями
при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській
та Севастопольській міських державних адміністраціях на підставі
письмових підтверджень осіб, які брали участь у ліквідації тих
самих ядерних аварій, у тих же випробуваннях або військових
навчаннях.
Задовольняючи скаргу та визнаючи дії комісії незаконними, суд
обгрунтовано виходив із того, що участь заявниці у військових
навчаннях із застосуванням ядерної зброї підтверджується випискою
із трудової книжки про оголошення подяки за участь у навчаннях у
Південно-уральському військовому окрузі. Подяку оголошено наказом
Міністра оборони СРСР від 27 вересня 1954 р. N 0146 за наслідками
проведення 14 вересня того ж року на території
Південно-уральського військового округу військових навчань із
практичним застосуванням нових видів зброї.
Крім того, судом враховано ту обставину, що зазначений факт
підтверджено письмовими показаннями членів оперативної групи Ф.О.
і Ф.В., які брали участь у тих самих військових навчаннях.
Оскільки постановлені у справі судові рішення відповідають
установленим обставинам і вимогам закону, підстав для їх
скасування та задоволення протесту не вбачається.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України рішення Приморського районного суду м.
Одеси та постанову президії Одеського обласного суду залишила без
зміни, а протест - без задоволення.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 5 (21), 2000 р.