розглянувши протест заступника Генерального прокурора України на рішення судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 6 серпня 1999 р. у справі за скаргою Онопенка В.В. на рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації його кандидатом у Президенти України, ВСТАНОВИВ:

2 серпня 1999 р. претендент на кандидата у Президенти України Онопенко Василь Васильович звернувся до Верховного Суду України зі скаргою на постанову Центральної виборчої комісії від 1 серпня 1999 р. N 147, якою йому відмовлено в реєстрації кандидатом у Президенти України у зв'язку з тим, що нібито при збиранні підписів виборців ним не виконано вимог ч.1 ст.28 Закону України "Про вибори Президента України" (474-14) щодо підтримки його кандидатури своїми підписами не менш як одним мільйоном громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як 30 тисячами у кожному з двох третин регіонів України.

Заявник зазначав, що його як претендента на кандидата у Президенти України підтримали своїми підписами відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону "Про вибори Президента України" 1442826 громадян України. У тому числі в 23 областях та містах Києві і Севастополі зібрано більше ніж 30 тисяч підписів, а менше - лише в Закарпатській та Чернігівській областях.

Підписні листи із зібраними підписами виборців на підтримку претендента на кандидата у Президенти України В.В.Онопенка 12 липня 1999 р. були подані уповноваженою особою Української соціал-демократичної партії О.П.Андрієнком до Центральної виборчої комісії. 17 липня 1999 р. Центральна виборча комісія повідомила уповноважену особу, що серед поданих підписних листів не оформлено відповідним чином 4233 підписні листи з 81469 підписами виборців. 18 липня 1999 р. ці підписні листи було повернено уповноваженій особі для виправлення. 22 липня 1999 р. уповноважена особа подала до Центральної виборчої комісії 4025 виправлених та додаткових підписних листів, у яких налічувалося 80 049 підписів виборців. Жодних претензій щодо невідповідного оформлення інших підписних листів від Центральної виборчої комісії не надходило.

Відмовляючи заявникові у реєстрації, Центральна виборча комісія виходила зі свого протоколу від 31 липня 1999 р. N 14 про результати збирання підписів виборців на його підтримку, згідно з яким:

- 164 підписні листи із 3201 підписом виборців визнано недійсними;

- не враховано 23710 підписних листів із 470069 підписами виборців;

- не враховано 121795 підписів виборців у інших підписних листах.

Посилаючись на те, що всупереч вимогам частин 9, 10 ст. 27 Закону "Про вибори Президента України" Центральна виборча комісія не повідомила його у п'ятиденний строк після прийняття підписних листів про невідповідне оформлення інших, крім повернутих, підписних листів та не повернула їх для виправлення або заміни додатковими, а також на те, що в постанові Центральної виборчої комісії не зазначено мотивів, з яких не враховано підписи громадян та підписні листи і визнано такі листи недійсними, заявник просив визнати оскаржувану постанову незаконною і скасувати та зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати його кандидатом у Президенти України.

Рішенням Верховного Суду України від 6 серпня 1999 р. скаргу задоволено, постанову Центральної виборчої комісії від 1 серпня 1999 р. N 147 визнано незаконною і скасовано, Центральну виборчу комісію зобов'язано зареєструвати В.В.Онопенка кандидатом у Президенти України.

У протесті порушено питання про скасування цього рішення, посилаючись на недоведеність ряду обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими. Зокрема, зазначено, що суд, пославшись на недостовірність і невмотивованість протоколу Центральної виборчої комісії про кількість голосів виборців на підтримку В. В. Онопенка та невмотивованість постанови Комісії про відмову в його реєстрації як кандидата у Президенти України, не перевірив доводів представника Комісії і не оглянув підписні листи. Суд не звернув уваги на те, що Законом "Про вибори Президента України" не передбачено спеціальних вимог щодо складання протоколу про результати збирання підписів на підтримку претендента на кандидата в Президенти України, і дійшов необгрунтованого висновку про його невмотивованість. Суд також неправильно застосував норми Закону "Про вибори Президента України" і безпідставно послався на невиконання Центральною виборчою комісією обов'язку в п'ятиденний строк повідомити осіб, які подали підписні листи, про невідповідність оформлення останніх вимогам цього Закону, оскільки такі підписні листи їм поверталися, а повторне їх повернення не передбачено Законом. Не містить він і обов'язку повертати підписні листи, які не враховуються або в яких неповно відображено відомості про виборця.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України В.В.Кривенка, пояснення В.В.Онопенка, представника Центральної виборчої комісії В.В.Алсуф'єва, заступника Генерального прокурора України Д.А.Ветохи, який підтримав протест, перевіривши матеріали справи та доводи протесту, Пленум вважає, що протест задоволенню не підлягає.

Порядок подання підписних листів у Центральну виборчу комісію, встановлення нею кількості виборців, які підтримали претендента, а також його реєстрації як кандидата у Президенти України регулюються статтями 27, 28 Закону "Про вибори Президента України".

Згідно зі ст.27 цього Закону заповнені підписні листи подаються до Центральної виборчої комісії для реєстрації не пізніше як за 110 днів до виборів Президента України, і про їх прийняття Комісія видає уповноваженим особам довідку встановленого зразка.

Центральна виборча комісія у п'ятиденний строк встановлює відповідність оформлення поданих підписних листів вимогам Закону "Про вибори Президента України". У разі невідповідності оформлення поданих підписних листів вимогам цього Закону Комісія в той самий строк сповіщає про це осіб, які їх подали. Останні можуть подати виправлені або додаткові підписні листи не пізніше ніж за 100 днів до дня виборів Президента України.

За змістом частин 1, 9, 13 ст.27 Закону "Про вибори Президента України" під невідповідністю оформлення підписних листів вимогам цього Закону розуміється: наявність у підписному листі підписів виборців, щодо яких відсутні усі або окремі передбачені ним відомості; включення у підписний лист підписів мешканців різних населених пунктів; відсутність у ньому даних про особу, яка збирала підписи, або її підпису; подання підписних листів невстановленого зразка, підроблених, зібраних насильно чи шляхом підкупу, а також на підприємствах, в установах і організаціях, або ж особами, які не є громадянами України чи не мають права голосу.

Після подання уповноваженою особою виправлених чи додаткових підписних листів Центральна виборча комісія складає протокол про результати збирання підписів на підтримку претендента, з яким у триденний строк ознайомлює претендента або уповноважену особу партії (блоку), ініціативної групи виборців.

Претендент має бути зареєстрований як кандидат у Президенти України, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менш як один мільйон громадян, що мають право голосу, в тому числі не менш як 30 тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів України.

За таких вимог Закону "Про вибори Президента України" суд, розглядаючи скаргу заявника на рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації його як кандидата у Президенти України у зв'язку з недостатньою кількістю підписів, зібраних на підтримку його кандидатури, при вирішенні питання про їх достатність чи недостатність правильно виходив із кількості підписних листів, що залишилися після відрахування неналежно оформлених, про які було повідомлено осіб, що їх подали, а також поданих уповноваженою особою виправлених і додаткових підписних листів.

Суд на підставі пояснень заявника, його представника, представника Центральної виборчої комісії, а також надісланого Комісією уповноваженій особі УСДП повідомлення, виданої цій особі довідки та інших документів установив, що 12 липня 1999 р., тобто за 110 днів до виборів Президента України, уповноваженою особою УСДП було подано до Центральної виборчої комісії 73249 підписних листів із підписами виборців на підтримку претендента на кандидата у Президенти України В.В.Онопенка.

17 липня 1999 р. Центральна виборча комісія повідомила уповноважену особу УСДП про те, що за результатами перевірки поданих підписних листів оформлення 4233 із цих листів не відповідає вимогам Закону "Про вибори Президента України", в тому числі: у 1016 підписних листах відсутні або є неповними відомості про населені пункти, де збиралися підписи виборців; у 2962 підписних листах немає даних про особу, яка збирала підписи виборців; у 70 підписних листах не зазначено прізвище претендента або уповноваженої особи, якій доручали збирати підписи виборців; у 39 підписних листах немає підпису особи, яка збирала підписи виборців; у 146 підписних листах відсутній підсумковий результат кількості зібраних підписів.

18 липня 1999 р. 4233 підписні листи з 81469 підписами виборців було повернено уповноваженій особі УСДП на виправлення, а 22 липня 1999 р. ця особа здала до Центральної виборчої комісії 4025 виправлених та додаткових підписних листів, у яких налічувалося 80049 підписів виборців.

Таким чином, станом на 22 липня 1999 р. до Центральної виборчої комісії було здано 73041 підписний лист із 1440329 підписами громадян України на підтримку заявника як претендента на кандидата у Президенти України. Із них щодо поданих 12 липня 1999 р. 69016 підписних листів (73041 - 4025) із 1360280 підписами виборців (1440329 - 80049) Центральна виборча комісія ніяких повідомлень про невідповідність їх оформлення вимогам Закону заявникові або уповноваженій особі не надсилала.

Виходячи з наведеного, суд обгрунтовано дійшов висновку, що дані протоколу Центральної виборчої комісії від 31 липня 1999 р. N 14 про результати збирання підписів виборців на підтримку претендента на кандидата у Президенти України В.В.Онопенка про відсутність необхідної кількості таких підписів громадян - не менш як одного мільйона, в тому числі не менш як 30 тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів України - не відповідають установленим ст.27 Закону "Про вибори Президента України" вимогам щодо визначення невідповідності цьому Закону оформлення підписних листів, а тому у Комісії не було законних підстав для відмови у реєстрації претендента на кандидата у Президенти України В.В.Онопенка як кандидата.

Суд правильно зазначив у рішенні, що всупереч положенням ч.5 ст.18 Закону "Про вибори Президента України" в оскаржуваному заявником рішенні, як і в протоколі, на підставі якого воно приймалося, не наведено мотивів, з яких Центральна виборча комісія не врахувала окремі підписи й підписні листи на підтримку кандидатури заявника.

Виконавши вимоги Закону щодо необхідності зібрати й подати до Центральної виборчої комісії на свою підтримку підписи не менш як одного мільйона громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як 30 тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів України, заявник і уповноважена особа УСДП вправі були знати про підстави, з яких не були враховані підписи конкретних громадян, та ознайомитися з не оформленими відповідним чином підписними листами і мати можливість своєчасно їх виправити або замінити додатковими.

Оскільки Центральна виборча комісія всупереч вимогам ч.10 ст.27 Закону "Про вибори Президента України" не повідомила заявника чи уповноважену особу про наявність інших не оформлених відповідним чином підписних листів (якщо це мало місце), не ознайомила їх із цими підписними листами і не повернула останні для виправлення чи заміни додатковими, а також порушила закріплені статтями 1, 7 Закону "Про вибори Президента України" і статтями 2, 4 Закону "Про Центральну виборчу комісію" (733/97-ВР) засади об'єктивності, гласності й відкритості в її діяльності, суд обгрунтовано визнав постанову Центральної виборчої комісії від 1 серпня 1999 р. N 147 незаконною і скасував її.

Посилання у протесті на недоведеність ряду обставин, що мають значення для справи, які суд вважав установленими, є безпідставними, оскільки Комісія не обгрунтувала належними і допустимими доказами правильність свого рішення.

Обгрунтовано відхилено клопотання про дослідження в судовому засіданні підписних листів, їх перевірку і підрахунок підписів, оскільки ці дії є виключною компетенцією Центральної виборчої комісії, яка зобов'язана здійснити їх у строки, визначені Законом "Про вибори Президента України".

Задовольняючи вимогу заявника зобов'язати Центральну виборчу комісію зареєструвати його як кандидата у Президенти України, суд обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч.10 ст.27 Закону "Про вибори Президента України" виправлені або додаткові підписні листи подаються до Комісії не пізніше як за 100 днів до дня виборів Президента України. Відповідно до положень ч.3 ст.28 Закону "Про вибори Президента України" реєстрація кандидатів у Президенти України повинна бути завершена Центральною виборчою комісією не пізніш як за 90 днів до дня виборів.

Враховуючи, що на час розгляду справи в суді перебіг зазначених строків закінчився і чинним законодавством не передбачено їх поновлення, та беручи до уваги, що станом на 22 липня 1999 р. кількість підписів громадян України на підтримку претендента на кандидата у Президенти України В.В.Онопенка становила 1360280 і що Центральна виборча комісія не навела інших підстав для відмови у реєстрації, суд обгрунтовано зобов'язав Комісію зареєструвати В.В.Онопенка кандидатом у Президенти України.